Футбольний клуб «Жальгіріс» м.Вільнюс (MFA “Žalgiris”) в цьому сезоні повернувся до жіночої Вищої Лиги Литви. Ще на початку року його керівництво заявило, що їхнє повернення пов’язане не з бажанням просто брати участь, а з бажанням перемагати. Можливо, така заява нікому не здавалася серйозною…
Отже, поки хтось сміявся, а хтось думав, Вільнюський клуб шукав гравців, які б допомогли досягти цієї мети. Увага також була спрямована і на Україну та дівчат, які шукали клуби в цій країні. Так, 20-річна Вікторія Горбач та на рік старша Крістіна Козуб незабаром завітали до столиці Литви. Вже у першому ж сезоні клуб здобув срібні медалі чемпіонату країни, пропустивши уперед тільки багаторазового чемпіона – “Гінтру”.
«”Жалгіріс” – весела, молода, хороша команда, в якій було дуже легко адаптуватися. Так, спочатку були проблеми, тому що ми не дуже розуміли мову, але таки звикли до неї і дуже добре провели сезон. Крім того, ми постійно мали підтримку тренерів», – розповідають Вікторія та Крістіна.
Як ви взагалі опинилися в Литві?
Спортивний директор «Жальгіріс» зв’язався з нами і запропонував приїхати до Вільнюсу. Все відбулося дуже швидко : ми зателефонували батькам, порадились з ними, вони не заперечували – і того ж вечора ми дали згоду.
Різниця між футбольними культурами в Литві та Україні величезна. Чи не було шоку після прибуття?
Чесно кажучи, ми не знали, на що чого очікувати. Ми просто хотіли спробувати щось нове і подивитися, як у Литві грають у футбол. Звичайно, ми знали, що кількість команд в Україні набагато більша, але все ж вирішили спробувати. Той факт, що ми приїхали до Литви удвох, нам дуже допоміг. Ми підтримували одна одну. Ми давно вже товаришуємо, і я думаю, що це перенеслося на футбольне поле. Ми розуміємо одна одну з півслова. Також слід зазначити, що нам пощастило, бо деякі дівчата з команди говорять російською. Це значно полегшило всю ситуацію.
А як щодо рівня команди? Чи дуже велика різниця в порівнянні з вашою колишньою командою?
Мабуть, не секрет, що рівень чемпіонату в Україні вищий, ніж у Литві. Тому, і команда, і тренувальний процес були іншими. До речі, жага до перемоги у дівчат теж була трохи іншою – у цьому плані “Жалгіріс” знаходиться вище наших колишніх команд.
Чи мав шанс «Жальгіріс» піднятися вище, ніж на друге місце?
Цього сезону – ні, але якщо дівчата і надалі докладатимуть таких зусиль, якщо продовжуватимуть вдосконалюватися таким чином, то, можливо, буде шанс позмагатися з “Гінтрою”. Наразі ми маємо визнати, що команда з Шяуляю була спроможнішою за всіх. Ось чому друге місце слід розглядати як велике досягнення. Довелося докласти чимало зусиль – і нам це вдалося. Я думаю, що це велике досягнення для клубу.
Чим визаймалися, перебуваючи за межами футбольного поля?
Ми намагалися побачити якомога більше прекрасних місць у Вільнюсі. Відверто, нам дуже сподобалася Литва, всі люди привітні, усміхнені. Вільнюс – дуже гарне місто. Дуже тішить, що в ньому багато парків. Але ми багато часу присвячували і навчанню.
Які плани на наступний сезон, чи залишитеся у складі команди?
У нас ще немає точної відповіді, тому що ми вчимось і сприймаємо свої науки дуже серйозно. Звичайно, багато чого залежить від ситуації з коронавірусом, адже поки що ніхто не може сказати, що буде далі.
Джерело статті: sportas.lt
