Багато людей недооцінюють жіночий футбол, але вінничанка Юлія Христюк довела протилежне. У свої 17 років, ця дівчина досягла неабияких успіхів.
Юлія є гравцем національної жіночої збірної України з футболу, кращий гравець країни до 17 років у 2019 і 2020, найкраща футболістка до 19 років в Україні у 2020, член символічної збірної чемпіонату України у сезоні 2020-2021. Зараз дівчина грає в США за команду Old Dominion University, штат Вірджинія, місто Норфолк.
Ми зв’язались з Юлією (матеріал підготувала студентка Львівського політехнічного університету Діана Дубинська), щоб дізнатися її історію у футбольній кар’єрі.
Ви у своєму юному віці досягли немало успіхів у жіночому футболі. Коли усвідомили, що саме цей вид спорту Ваше покликання?
– Дякую, але вважаю, що я тільки розпочинаю свій шлях, тому ще дуже багато успіхів попереду. У дитинстві я грала у футбол з хлопцями біля будинку, мені це подобалось, але тоді не знала, що в нашій країні існують жіночі команди. Я досить серйозно займалась настільним тенісом і мріяла стати професійним гравцем. Коли мені було 10, я дізналась про набір дівчат у команду з жіночого футболу у Вінниці й вже через декілька днів відвідала своє перше тренування. Це було неймовірно, напевно з того моменту зрозуміла, що мрію стати професійною футболісткою. Перший рік я поєднувала заняття двох видів спорту, але один з них приносив мені емоції, які не можна ні з чим порівняти. Тому, вже в 11 років я зробила остаточний вибір і поставила собі ціль досягти успіхів у футболі.
Ви почали свою футбольну кар’єру в команді «Блохіна-Бєланова» Вінниці. Який найцінніший урок Ви отримали, граючи там?
– Так, дійсно, ОДЮСШ «Блохіна-Бєланова» була першим і найважливішим етапом мого розвитку як гравця. Я дуже вдячна тренеру Олександру Васильовичу Дудніку і директору школи Ігорю Федоровичу Ковалю за те, що з найпершого дня вірили у мене і підтримували. Окрім всіх футбольних навичок, я вдячна місцевій спортивній школі за те, що виховала мене в першу чергу як людину. У футбольному сенсі, найцінніший урок, який я отримала – немає нічого неможливого. Разом з іншими дівчатами ми пройшли шлях від команди рівня чемпіонату області, до професійного футбольного клубу, який може відібрати очки у грандів.
Чим відрізняється жіночий футбол від чоловічого?
– Чоловічий футбол наразі має значно більшу популярність у Європі й відрізняється набагато вищою інтенсивністю і швидкістю гри. Проте, я переконана, що дівчата ставляться до футболу серйозніше, ніж хлопці. Бажання грати у нас точно більше. Наприклад, жоден із професійних гравців-чоловіків не погодився б грати, отримуючи ті ж кошти, за які це роблять жінки. Також, як би парадоксально це не звучало, у жіночому футболі набагато жорстокіша і травматичніша гра.
Тепер Ви граєте за команду Old Dominion University. Де саме Вас помітили і який був процес запрошення в іншу команду США?
– Це був досить складний процес. Влітку 2018 року на сайті асоціації футболу я натрапила на статтю (Американська Національна колегіальна атлетична Асоціація (NCAA – National Collegiate Athletic Association) продовжує проект для молодих, талановитих українських футболісток). Вони вирішили обирати одну українську гравчиню кожні декілька років і допомагати їй вступити до університету Сполучених Штатів Америки. Адже за океаном жіночий футбол популярніший, ніж чоловічий і рівень студентського спорту просто неймовірний.
– Цей проєкт складався з багатьох кроків. Спочатку мені потрібно було створити відео футбольних моментів з моєю участю, яке потім батько Ніколь поширив серед тренерів найсильнішої ліги (студентський чемпіонат з жіночого футболу в Америці має 3 дивізіони, у кожному з яких близько 100 команд). Перед тим, як я отримувала пропозиції від команд, я повинна була скласти два тести з англійської мови та математики на англійській, у підготовці до яких мені також допомагала сім‘я Козлових. У результаті я зупинилась на декількох університетах і мала змогу поспілкуватись з тренерами їх команд. Я обрала Old Dominion тому, що мені сподобалась філософія розвитку команди й гравців тренерів, які до того ж є Європейцями. Важливу роль у моєму рішенні зіграло географічне розташування кампусу й академічний рівень школи.
Чи легко було змінювати оточення і місце проживання? Наскільки швидко Ви звикли до нових умов?
– У 17 років залишити дім, своїх рідних і друзів за океаном було складним рішенням. Перший тиждень в США був найважчим. Англійська, зміна раціону, фізично важчі тренування та інший часовий пояс. Проте, зараз я вже два місяці тут і можу сказати, що на сто відсотків звикла. У цьому мені допомогла підтримка рідних і теплий прийом від команди.
Чи навчаєтесь там? Якщо так, чи подобається програма навчання США?
– Як я вже сказала раніше, виступаю за університет, у якому ж безкоштовно навчаюсь. Програма навчання США сильно відрізняється від нашої. Початок навчання через пандемію був перенесений на січень цього року, тому наразі у нас перший семестр, де всі пари загальні (два різних курси з англійської, математика і курс мистецтва). У США більшість підлітків йдуть до університету не знаючи, що вони хочуть вивчати. Будь-який студент має змогу обрати свою спеціальність протягом першого року, та змінити її, якщо потрібно перед початком другого року навчання. Тому, поки я не вирішила, у якій сфері хочу продовжувати свою освіту.
Наскільки важко було прориватися до вершин жіночого футболу? І чому все вийшло, як вважаєте?
– Я вважаю, що до вершин жіночого футболу ще дуже далеко, хоча вже і не мало досягла у цьому виді спорту. Усе склалось саме так, адже я ставила собі цілі й з кожним днем важко працювала, щоб їх досягти. Думаю, я багато у чому відмовляла собі та поставила футбол і навчання на перше місце, саме тому я зараз там, де є.
Чи велика конкуренція в жіночому футболі в США?
– У «Old Dominion University», як і у більшості американських жіночих команд, конкуренція дуже висока. В команді 28 дівчат і усі приблизно одного рівня. На гру готується 18 гравців, 11 з яких в стартовому складі, відповідно 10 навіть не мають змоги вийти на поле. Саме тому кожен намагається проявити свої найкращі якості на тренуваннях для того, щоб грати. Я вважаю, що конкуренція – один з найважливіших факторів розвитку. Що стосується конкуренції в загальному, у студентських лігах Штатів приблизно 300 команд по 25-30 дівчат, а професійно після університетів грають одиниці, тому можете уявити наскільки важко потрапити до цієї групи гравців.
Що зараз мотивує найбільше, примушує працювати та прагнути до нових вершин?
– Нові цілі й заповітні мрії, пов‘язані з професійною кар‘єрою. Я виступаю за дівочу збірну України до 19 років і вже дебютувала за дорослу команду країни, але моя ціль – бути ключовим гравцем синьо-жовтих і виграти трофей на міжнародному рівні, а також грати у Лізі Чемпіонів на клубному рівні. Ці мрії мотивують найбільше і не здаватись. Проте, найважливішим є те, що я роблю це тому, що просто люблю футбол і отримую задоволення від кожної хвилини проведеної на тренуванні, чи у грі.
Як Ви любите проводити свій вільний час, коли немає тренувань та ігор?
– Я люблю читати та слухати музику. Але, моє улюблене заняття за межами футбольного поля – відпочинок з близькими. Я обожнюю проводити весело час у компанії друзів.
Що можете порадити дівчатам, які мріють займатися футболом і досягти успіху в цій сфері?
– Насамперед любити не себе у футболі, а футбол у собі та насолоджуватись тим, що робиш. Також, дуже важливо розставляти пріоритети й ставити цілі. Просто працюйте над собою. Важка праця завжди окуповується, будьте терплячими й не здавайтесь.
Матеріал підготувала студентка Львівського політехнічного університету
Діана Дубинська
Вінницький інформаційний портал – VeжА
