28.12.18
– Сергію Валентиновичу, перша частина сезону вийшла дуже непростою для ФК «Львів-Янтарочки»: буквально в останній момент команда заявилася до Вищої ліги, Ви отримали мінімум часу для того, щоб підготувати колектив до нового сезону, а старт чемпіонату вийшов, м’яко кажучи, не дуже. Чи могли Ви припускати після трьох стартових поразок, що команда зуміє зібратися і завершити першу половину сезону на третьому місці?
– Думаю, що не міг. Я прийняв команду за два тижні до початку кампанії. Спочатку було 16-17 чоловік в команді, згодом залишилося всього 12. Здавалося неймовірним, що у нас перед першою грою в заявці виявиться така мала кількість гравців. Напередодні прилетіли чотири бразилійки, і тому довелося все починати з чистого аркуша. Якщо чесно, спочатку було непросто навіть визначити для них позиції на полі. Початок чемпіонату був би райдужним для нас, як мінімум, якби ми своєчасно почали готуватися – хоча б за місяць. Було вкрай непросто знайти виконавців в колектив, оскільки усі пристойні гравці вже були на зборах з підписаними контрактами.
У зв’язку з цим, думаю, і старт вийшов зім’ятим. Якщо чесно, з самого початку відчувався якийсь гнітючий стан, але я вірив, що все налагодиться, адже люди уміють грати в футбол, просто потрібно було поставити дівчат у загальнокомандну гру. Уже у четвертій грі ми видали на-гора те, на що здатні. Може, суперник був не з найсильніших. Але після перемоги над «Пантерами» вже пішла нормальна гра.
З тих пір ми програли тільки «Житлобуду-2». І то, думаю, моя була помилка, що працювали на натуральному полі в тренувальному процесі – потрібно було відразу готуватися до синтетики. Як підсумок, трішки не вистачило часу в акліматизації футболісток після переходу з зеленого поля на штучне. Може, саме через це і був провал останніх 15 хвилин поєдинку з харків’янками. Хоча до цього грали дуже добре, просто потім підсіли. Вони ж виглядали свіжішими, адже весь час працюють на штучних полях.
Відрадно, що добре стартували в кубку і заодно чемпіонат в 2018 році завершили на хорошій ноті. Обіграли дві команди, яким поступилися на старті сезону.
Подивимося, як вплине на підготовку команди до другої половини сезону зимова перерва. Зрозуміло, що потрібно зміцнюватися, оскільки по одній виконавиці на одній позиції в команді – це мало. У кого-то картки, хтось травмований, хтось захворів. Тому, щоб досягати хороших результатів, треба мати в обоймі хоча б по дві людини на одну позицію. Це буде здорова конкуренція, яка лише сприятиме покращенню якості гри і досягнення результату.
– Я сподіваюся, що ми не втратимо бразилійок після зимової перерви. Навіть з огляду на важку травму Олівейри, яку вона отримала в кубковій зустрічі з «Єдністю». Все-таки серйозні виконавці, досвідчені гравці, вже відчули, що таке чемпіонат України. Уже й сніг побачили перед відльотом, так що цілком і повністю знають, чого тут очікувати (посміхається).
Але хотілося б ще підсилится. Потрібні крайні захисники, які вміють грати не лише в обороні, а й підключатися до атак. Таких гравців потрібно шукати. Є певні варіанти, але на сьогоднішній день це все поки під знаком питання.
– На початку сезону Ви тільки знайомилися з можливостями новоствореного колективу, пробуючи дівчат на різних позиціях на полі. Які найбільш радикальні трансформації відбулися за цей час? Чи було таке, що хтось із дівчат розкрився на новій позиції?
– Радикальні речі були пов’язані з бразилійками. Спочатку ми намагалися грати зі схемою 4-3-3, оскільки кожна з них, здавалося, могла посилити нашу атаку. Якось ця формація не прижилася, і ми перейшли на 4-4-2. Перевели одну з бразилійок в опорну зону, і це спрацювало. Потім ми пробували Олівейру на місці лівого крайнього півзахисника.
Амброзіо – футболістка з хорошими даними, є пристойна швидкість, але чомусь не виходить у неї забивати голи. Можливо, і її переведемо на іншу позицію. Якщо у людини немає забивних якостей, хоча вона досить здорово грає головою, доводиться думати, як її використовувати кращим чином. Головне, щоб усі трансформації були на користь команді.
– Граючи в матчі другого туру проти «Восходу», ФК «Львів-Янтарочка» володів ініціативою, але в атаці не вистачало гостроти і результативного завершення. Продовжуючи виступи за ходом сезону, команда перейшла на швидкі флангові атаки, пожертвувавши контролем в центрі поля. З чим пов’язані тактичні зміни в грі команди?
– Ми трохи перебудували гру з бразильського на більш український стиль. І бразилійки це сприйняли, і у нас почало щось виходити. Те, що дає результат – над цим потрібно працювати. В основному, робота йшла над індивідуальною підготовкою та навчанням гравців. Тому намагаємося підбирати дівчат, які навчаються і сприймають те, що ми намагаємося в них вкласти. Цей ті ж швидкі перехоплення і відбір м’яча.
Може, ми десь пожертвували загальнокомандною підготовкою на початку сезону, зате надолужили в індивідуальній підготовці футболістів. Це принесло свої плоди.
– Звичайно, ми подивилися на власні сили на тлі гарного суперника. І, вважаю, критичним став саме несвоєчасний перехід з одного типу газону на інший. Ми перейшли на синтетику за три дні до гри, і нам цього часу не вистачило. Це суттєвий момент, адже до штучного газону потрібно звикати і адаптуватися. За 15 хвилин до кінця гри ми зупинилися і пропустили вирішальні голи. А наші футболістки вже не мали сил нікуди вибігати. Але це вже мій гіркий досвід.
– На старті другого кола наша команда взяла два реванши за поразки від «Злагоди-Дніпра-1» і «Восходу» на старті чемпіонату. При цьому Ви були відсутні на тих матчах, отримуючи тренерську ліцензію «А». Як вважаєте, це ознака того, що команда знайшла свою гру і здатна вирішувати завдання без безпосереднього тренерського втручання по ходу ігор?
– Так, але мова йде не про тренерське невтручання. А про те, що команду вже не потрібно було спеціально готувати до цих матчів. Команда була на ходу, футболістки були в хорошій формі і розуміли все, що від них вимагав тренерський штаб. Єдиний важливий момент – потрібно було вгадати з замінами. Кого і коли поміняти, ким і коли підсилити гру.
Та ж Манзюк підлікувалася і добре проявила себе. Ще й в кубку забила в двох матчах поспіль. Гриценок теж деякий час пристосовувалася до нашої гри. З’явився шанс у людини – вона зіграла, і я вже знаю, на кого можна розраховувати в майбутніх поєдинках чемпіонату та кубка. Більше не доведеться гадати на кавовій гущі (сміється).
– Кілька слів про розіграш Кубка України. Як прокоментуєте результати матчів, що вже відбулися на ранніх стадіях змагань? Чи були якісь несподіванки або все більш-менш закономірно?
– Несподіваним для мене став результат матчу «Ладомир» – «Восход». Я очікував, що протистояння буде серйознішим. «Ладомир» якось не властиво для себе підійшов до такого важливого поєдинку. Команди фактично йдуть в одній упряжці – в тій четвірці, яка бореться за третє місце в сезоні. Не думаю, що на такій стадії кубка можна говорити про недооцінку суперника, але, мабуть, «Восход» все-таки був сильнішим. І це для мене стало несподіванкою.
– Вважаю, що закономірний. Ми були трохи кращими за суперників. Але я передбачав таку непросту гру. Розумів, що може бути додатковий час. За десять днів до матчу, працюючи в тренувальному режимі, ми щодня пробивали післяматчеві пенальті. Ми були готові до того, що все може бути. Все-таки кубок, на відміну від чемпіонату – це матчі з підвищеною відповідальністю. Кожен пропущений м’яч віддаляє тебе від мети, яку ти переслідуєш.
– «Житлобуд-1», «Злагода-Дніпро-1», «Восход» і ФК «Львів-Янтарочка». На перший погляд, харків’янки є явними фаворитами поточного розіграшу Кубка України. Чи так це, як на Вашу думку?
– «Житлобуд-1» – фаворит у всіх турнірах, в яких ця команда бере участь. Але, повторюся, кубок і чемпіонат – це різні речі. У чемпіонаті сьогодні ми програли, а завтра виграли. А в кубку, якщо ти програєш, то завтра ти вже не виграєш ніяк, бо не зможеш у ньому зіграти. А фінал, якщо нам вдасться туди потрапити – це й взагалі особливе змагання. Кожен при достатньому рівні підготовки і настрою може домогтися перемоги.
– Недавній матч з «Восходом» у Львові продемонстрував, що львівська команда була на голову сильніша за опоненток. Уже знаєте, як їм протистояти в півфіналі Кубка або багато чого буде залежати від того, як команди проведуть зимове міжсезоння?
– Звичайно, зимова перерва внесе чимало коректив. Багато що залежить від того, як комплектується команда, як вона готується. Як люди стартують в чемпіонаті: хтось в хорошій формі входить в сезон, комусь потрібен час, щоб відчути змагальний ритм. Все залежить від тренера і самого колективу. В якому стані і настрої вони починатимуть другу частину сезону.
До кінця сезону ще далеко, і хтось може встигнути розгубити форму, а хтось навпаки її знайти. У нас і у «Восходу» залишається 7 ігор чемпіонату, плюс максимум дві гри кубка. Все буде залежати від рівня підготовки та мікроклімату в команді. Зрозумілим є одне: кубок є кубок, ставки – високі.
– Які плани команди на зимове міжсезоння? До яких чисел триватиме відпустка у дівчат? Де планується підготовка до другої частини сезону?
– Згідно з нинішнім проектом плану, думаю, дівчата відпочиватимуть до кінця січня. Три тижні чистого відпочинку, а потім на два тижні їм будуть роздані індивідуальні завдання. Це щоб ніхто з них не починав з нуля після тривалого відпочинку. Тому що сьогоднішній успіх всіх більш-менш серйозних клубів залежить від індивідуальної роботи з гравцями. Так працюють «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2». Люди готують самі себе, це професіональний підхід до справи.
Що стосується підготовки до весняної частини сезону 2018/2019, то, думаю, що ми будемо готуватися на рідній землі, але називати конкретні терміни та дати поки не можу. Планується, що Зимова першість України проходитиме в березні. Після цього у нас будуть три тижні для підготовки до матчів чемпіонату, і стартуємо ми виїзною грою проти «Житлобуду-1».
– Коли Ви тільки очолили клуб, то говорили про те, що Вас підкупив серйозний підхід до проекту і поставлені керівництвом завдання потрапити в топ-команд українського жіночого футболу. За підсумками цього півріччя чи можете сказати, що команда знаходиться на вірному шляху?
– Думаю, що можу. Є підтримка керівництва клубу і, відповідно, все для того, щоб вирішувати завдання на сезон. На цей чемпіонат у нас одна мета – перша трійка. В наступному сезоні, я сподіваюся, ми вже зовсім по-іншому будемо дивитися на ці речі. Відповідно, будуть вже зовсім інші цілі та завдання.
