Нападниця збірної України та шотландського “Глазго Сіті” Ніколь Козлова поділилася з “Sky Sports” думками про майбутній матч відбору на КС-2027 проти збірної Англії та розповіла, як повномасштабне вторгенння Росії в Україну вплинуло на життя й футбольну реальність українських гравчинь.
Через безпекову ситуацію номінально домашній поєдинок “синьо-жовті” проведуть у Туреччині, проте, попри всі труднощі — складну логістику, тривалі подорожі команда продовжує готуватися та виходити на поле з особливою мотивацією.
Гра з чинними чемпіонками Європи мала б бути однією з найщасливіших подій у кар’єрі футболістки, але для Ніколь Козлової це також супроводжується сумом. Нападниця збірної України дуже хотіла б, щоб майбутній матч відбору на КС-2027 відбувся в Києві, але війна робить це неможливим.
Замість цього поєдинок проходитиме в Анталії, Туреччина. Минуло вже більше чотирьох років, відколи Україна востаннє змогла провести матч на власній землі.
“Лють,” — говорить Козлова для Sky Sports, коли її запитали про емоції через неможливість грати перед своїми вболівальниками.
“Це несправедливо для гравців, це несправедливо для країни. Але ми вдячні, що все ще маємо можливість грати і представляти свою країну”.
“Багато дівчат не скаржаться. Думаю, це риса українців. Життя триває, але труднощі нікуди не зникають — особливо зараз, під час дуже холодної зими та за умов значно обмеженого електропостачання”.
“Багато товаришок по збірній живуть у столиці, де регулярно відлунюють обстріли, але й тоді вони відчувають, що не можуть скаржитися, бо у багатьох є родини та друзі на передовій — завжди знайдеться хтось у гіршій ситуації”.
На момент інтерв’ю Козлова перебувала на тренувальній базі свого клубу в Шотландії, де грає за “Глазго Сіті”. Народжена в Канаді футболістка переїхала до Шотландії з українського клубу “Ворскла” у 2024 році, але більшість гравчинь збірної досі живуть і грають в Україні.
“Ти мусиш пристосовуватись,” — каже вона. “Наприклад, в одну з наших тренувальних баз [Росія] насправді влучила всього кілька тижнів тому, і тепер це поле непридатне для використання. Але життя продовжується і чемпіонат теж”.
“У моїй квартирі бували періоди, коли в нас часто не було води чи електрики. Ми всі ходили приймати душ на стадіон, бо на стадіоні була вода, а в наших домівках — ні. 90-хвилинний футбольний матч часто перетворювався на п’ятигодинний, тому що щоразу, коли лунала повітряна тривога, нам доводилося зупиняти гру й іти всередину в укриття. Більшість матчів навмисно починали об 11:00 або о 12:00, бо тоді повітряних тривог було менше і була можливість встигнути завершити гру. Початок об 11-й — завершення матчів о 16-й”.
Козлова провела один сезон, граючи в Україні, і їй важко словами описати, з чим стикаються її товаришки щодня.
“Я думаю, що найважче інколи — це пояснити людям. Це складно зрозуміти, якщо ти ніколи не пережив цього”.
“Ти не знаєш цього, поки не почуєш перший вибух. Це страх у перший момент. Потім думаєш: “ок, воно впало десь поруч”. Зазвичай один удар означає, що наступного не буде, але тепер усе трохи змінилося”.
Останній матч Україна на власному полі провела у 2021 році. З того часу міжнародні ігри проходили лише на нейтральних полях, але навіть виїхати з України — нелегко.
Україна потрапила в складну групу відбору до чемпіонату світу-2027 разом зі Іспанією, Англією і Ісландією. Тільки команда, що займе перше місце, напряму потрапить на турнір у Бразилії, а інші три вирушать до плей-оф.
Також було оголошено, що матч у червні проти Англії, який формально є виїзним, відбудеться на стадіоні в Евертоні (Англія).
“Дівчата мають їхати два дні, щоб дістатися до Туреччини. Хоча це домашній матч, на жаль, він ним не є таким,” — каже Козлова.
“Люди повинні усвідомити: спочатку дівчата мають дістатися Києва, залежно від того, де вони живуть. Потім це 15-годинна поїздка потягом з п’ятигодинною затримкою на кордоні, інколи й більше”.
“Потім їм доводиться летіти до Туреччини, зазвичай це нічний рейс. Тож це займає щонайменше 24 години — і кожна така поїздка така сама. Вони вже якось звикли, але я знаю, що це ніколи не стає легше”.
Незважаючи на всі невизначеності вдома і в дорозі, Козлова відчуває щось майже невимовне, одягаючи форму України.
“Ми зараз граємо за щось більше, ніж просто за себе. Коли ми виходимо на поле, ми завжди нагадуємо собі, за кого ми граємо і що саме ми захищаємо”.
“Через всі труднощі ми не використовуємо це як виправдання, і робимо все можливе, щоб здобувати результати”.
Козлова також сподівається, що колись зможе зіграти міжнародний матч нарешті в Україні.
“Я, мабуть, не могла б вимовити ні слова,” — сказала вона.
“Навіть зараз, кожної гри збірної України, коли я стою для гімну і чую, як ми співаємо, — це вже дуже емоційно і повертає мене додому” .
“Тож можливість зробити це вдома, коли б вона не сталася, хай ще й з моєю родиною там — я думаю, це був би найкращий матч, який ви коли-небудь бачили”.
“Можливо, це станеться раніше, ніж ми думаємо. Ми всі чекаємо, коли зможемо зіграти домашній матч”.
“Це дивно, як звично стало для нас грати домашні матчі в Туреччині, Польщі чи деінде. Але наразі це не найважливіше. Ми всі знаємо, що найважливіше — щоб війна закінчилася якомога швидше”.
