Для жіночої збірної України матчі відбору до Кубку світу 2027 стали можливістю отримати безцінний досвід та випробувати власні сили. А червневий матч проти збірної Англії став особливим для голкіперки жіночої збірної України Катерини Боклач. Саме проти такого суперника воротарка вперше вийшла у стартовому складі національної команди в офіційному матчі.
Дебют за збірну в офіційних зустрічах у Катерини вже був — кілька хвилин у матчі плей-оф проти Болгарії. Проте вихід із перших хвилин проти одного з найсильніших суперників сучасного жіночого футболу — це зовсім інший досвід та рівень відповідальності.
Підготовка до такого матчу починається задовго до стартового свистка. Як зізнається сама воротарка, можливість зіграти проти англійок тренерський штаб обговорював із нею ще напередодні зустрічі.
«Звісно ми обговорювали таку можливість із тренерським штабом, зокрема з тренером воротарів, напередодні матчу, так як цей момент для кожного гравця індивідуальний. Комусь краще знати заздалегідь, іншим — безпосередньо перед грою, але особисто я надаю перевагу знати завчасно, щоб мати змогу фізично і психологічно підготуватися до матчу і підійти у своїх найкращих кондиціях, з холодним розумом і максимальною бойовою готовністю».
Поєдинок в Англії запам’ятався не лише статусом суперника. Матч зібрав 26 065 уболівальників — це рекордна виїзна відвідуваність в історії жіночої збірної України.
Для більшості українських футболісток такі цифри поки що залишаються рідкістю. Саме тому атмосфера на стадіоні стала одним із найяскравіших спогадів від поїздки.
«Так це неймовірно! Атмосфера і охоплення вболівальників у той вечір на стадіоні вражали! Я була приємно здивована гостинністю англійських фанатів і їх підтримкою. Вони дійсно зробили цей матч “живим” і емоційним.
Я дуже вдячна долі і тренерському штабу за довіру і за цей безцінний досвід, який я отримала. Про таке раніше можна було лише мріяти! Я дуже рада бути частиною цієї історичної події для національної збірної та України і розділити це з усіма дівчатами, тренерами, з ким ми плідно працювали пліч-о-пліч заради цієї можливості. Це гордість!»
Водночас під час самої гри думати про рекордні трибуни часу не було.
«Після стартового свистка і до кінця поєдинку на мою гру це ніяк не вплинуло, бо я була сфокусована лише на грі і на своїх та командних діях, тому навіть забула про заповнені трибуни і аж після матчу зрозуміла, що всі ці 90 хвилин за нами спостерігали 26 тисяч людей».
Матчі такого рівня — це також можливість заявити про себе на міжнародній арені. Не секрет, що за іграми проти провідних збірних світу уважно стежать представники клубів та скаути.
Проте для Катерини в той вечір це не мало особливого значення.
«Так я знала, що такі матчі привертають багато уваги і за ними стежать скаути, але чесно кажучи, в той момент я була повністю сфокусована лише на грі та командному результаті, тому я взагалі не думала за це. Для мене було важливим віддати максимум своїх зусиль та принести користь команді, не для скаутів на трибунах чи по той бік екранів, а для нашої країни і людей, які нас підтримують. Для моїх рідних, які завжди вірять в мене і окриляють мене».
Окрім емоцій та атмосфери, матч проти Англії став ще й черговою нагодою відчути вимоги найвищого міжнародного рівня. На думку воротарки, головна різниця грати з футболістками такого рівня відчувається насамперед у внутрішніх деталях гри:
«Звісно наразі ще є помітна різниця у рівні в іграх проти збірних Англії та Іспанії, які наразі є одними з найсильніших збірних світу. Швидкість прийняття рішень, бачення поля, робота з мʼячем, тактичні навички, індивідуальні скіли та якості гравчинь — безумовно на висоті».
Втім, Катерина переконана: українська команда рухається правильним шляхом і поступово скорочує цю дистанцію.
«Нам ще потрібно багато чому навчитися, набратися досвіду на вищому рівні і найголовніше розвиватися і працювати кожній індивідуально у своїх клубах, щоб разом піднімати рівень України на міжнародній арені. Але я вірю, що з часом ми будемо сильніші, кращі і зможемо давати достойний бій і грати на рівні з такими опонентками. Прогрес помітний вже і ми рухаємося у правильному напрямку — це питання часу».
