Історія, що торкає серце. Анна Петрик – більше, ніж просто футболістка.
Жіночий футбол в Україні останніми роками розвивається дуже стрімко, з калейдоскопічною швидкістю, не помічаючи щаблів того розвитку, а також нашого бажання насолодитись ним, хоча б на мить. Жодні політичні вибори, трансляції новин, концерти зірок та шопінги не зрівняються з емоціями, які є у жіночому футболі. Ємоціями драйву, адреналіну, підтримки та щирості.
Ось і сьогодні розповідь піде про одного з символів сучасного українського жіночого футболу – Анну Петрик. Вона завжди була більше, ніж просто футболістка. Для одних – символ надійності «Металіста 1925» та збірної України, для інших – спокій, розум та емоції.
Зі скілами Анни Петрик ви можете познайомитись у відео.
На полі Анна справжній мотор команди. Хоч її основна позиція півзахист, вона впевнено почувається і в обороні. Її збалансована техніка, здатність діяти однаково обома ногами нагадують гру Руслана Ротаня – спокійну, розумну, виважену й водночас енергійну.
Проте, як то кажуть, не все одразу.
Не закохалася у футбол з першого погляду, але він усе одно знайшов свій шлях до неї
З раннього дитинства Анна була надзвичайно активною та допитливою дівчинкою. Її дні були наповнені різноманітними захопленнями від танців та плавання до боксу та джиу-джитсу. Вона прагнула спробувати себе у всьому, шукала ту справу, у якій відчує справжню пристрасть.
Одного дня серед усіх цих занять з’явився і футбол. Та спочатку він не став любов’ю з першого погляду. Після першого тренування у рідному Маріуполі Анна вирішила, що це не для неї: м’яч здавався непокірним, а гра занадто складною. Вона залишила спроби, навіть не здогадуючись, що цей вибір ще повернеться до неї.
Минув рік. Аня подорослішала, зміцніла й навчилася не боятися труднощів. І саме тоді, повернувшись на тренування у місцеву «Іллічівку», вона відчула те, чого бракувало раніше — щиру зацікавленість і драйв. Футбол поступово став частиною її життя, а згодом — його сенсом. Як показав час, саме тоді вона зробила перший крок у справу всього свого життя.
Дебют у вищій лізі, перехід до гранду та печиво на першу зарплатню
Щоденні заняття дали свій результат, і вже в 11 класі Анна Петрик дебютувала у вищій лізі жіночого чемпіонату України (матч «Іллічівка» – «ЦПОР-Донеччанка»). На першу зарплатню Аня купила додому печиво.
Після трьох успішних сезонів у маріупольській «Іллічівці» талант Анни Петрик став помітним далеко за межами рідного міста. Її впевнена гра, працелюбність і універсальність привернули увагу одного з грандів українського жіночого футболу – харківського «Житлобуду-1» (нині «Металіст 1925»). Перехід став справжнім кроком уперед: у новій команді Анна тричі ставала чемпіонкою України (сезони 2017/18, 2018/19, 2020/21) і тричі виборювала Кубок країни (2016, 2017/18, 2018/19). Саме тут вона здійснила ще одну мрію – дебютувала у жіночій Лізі чемпіонів УЄФА, відчувши, що належить до великого футболу.
Сезон 2018–2019 став для Ані періодом нових викликів: на пів року вона перейшла до ФК «Львів», де здобула цінний досвід гри в іншій системі та серед нових партнерок. Проте вже на початку наступного сезону футболістка повернулася до «Житлобуду-1», де продовжила демонструвати стабільність і результативність. Чергове чемпіонство, виступи в Лізі чемпіонів, забиті м’ячі, гольові передачі і… виклик у Національну збірну!
Збірна України – від мрії до реальності
Як і у кожної футболістки, в Ані була мрія – мрія зіграти за збірну України. Перший крок до неї вона зробила ще зовсім юною: у 2013 році провела матч за дівочу збірну WU-17, а згодом – вісім поєдинків у складі молодіжної команди WU-19. Ті ігри стали для неї величезною школою.
Минали роки, і мрія здавалася десь поруч, але водночас далеко. Та 4 березня 2020 року мрія стала реальністю! У матчі Кубка Пінатар проти Шотландії Анна вийшла у стартовому складі Національної збірної України. Для неї це був не просто дебют – це був момент, у якому зійшлися роки праці, сумнівів та боротьби самої з собою. Боротьби, яка ніколи не зупиняється.
Шлях до Національної збірної був непростим, тернистим, в якому було багато помилок, класних матчів й боротьби за «місце під сонцем». Після дебюту Анна провела ще понад десяток матчів за головну команду країни й стала однією з її лідерів. Сьогодні важко уявити сучасну збірну без її впевненості, спокою та бойового настрою.
І все було б добре, але втрутилась війна…
Недогранний сезон та перша футбольна подорож
Сезон 2021/2022 у жіночому футболі, як і в чоловічому, недограли через кляту русню… 24 лютого Анна зустріла у таборі збірної, де готувалася до чергового збору. Коли пролунали перші новини, ніхто не хотів у це вірити. Ще вчора збірна планувала тренування та матчі, а сьогодні світ зупинився. Для неї, як і для мільйонів українців, це стало шоком і точкою, після якої життя поділилося на «до» та «після».
У вирі подій з’явилася несподівана можливість – пропозиція від ісландського клубу «Брейдаблік». Анна погодилася без вагань, розуміючи, що це шанс продовжити кар’єру і відправилась у свою першу футбольну подорож. Вона приїхала в Ісландію практично без речей, лише з екіпіруванням збірної. У клубі ж зустріли її з теплом: забезпечили всім необхідним, допомогли придбати одяг, надали картки для покупок у супермаркеті. Перші тижні в Ісландії були найважчими: нова країна, мова, інший ритм життя. Рівень англійської, як жартує Анна, тоді був «мінус три».
В «Брейдабліку» Аня пограла пів сезону, забивши декілька голів та повернулась до України.
Повернення в Україну, нові чемпіонства та виклики
Новим етапом у кар’єрі Анни Петрик став перехід до ще одного гранда українського жіночого футболу – полтавської «Ворскли». Там вона провела два яскраві сезони 2022/23 та 2023/24 років. Ворскла без особливого супротиву підкорювала вершини українського жіночого футболу, а Анна була в самому серці цих перемог: дворазова чемпіонка України та дворазова володарка Кубку. Її роль у центрі поля була незамінною. Петрик керувала темпом гри, надихала партнерок і вела команду за собою.
Для Ані ці 2 роки стали часом зрілості. Після випробувань війною, футбольної подорожі, тренувань та величезної боротьби вона перетворилася на справжню лідерку. Але кожного тягне у рідне місце. Так сталося і з нашою героїнею. Після двох блискучих сезонів у «Ворсклі» Анна вирішила повернутися до «Металіста 1925». Клубу, з яким колись грала в Лізі Чемпіонів та з якого викликалась у Національну збірну.
Це повернення стало символічним: коло замкнулося, але тепер Аня повернулася вже зрілою лідеркою, яка несе за собою досвід, силу духу й віру у власні сили.
Металіст 1925 та дивізіон А ліги націй з Національною збірною
Повернення до рідної команди стало для Анни особливим моментом, проте перший сезон виявився непростим: «Металіст 1925» фінішував другим у чемпіонаті, а у фіналі Кубка команду спіткала прикра поразка від все таєї ж полтавської «Ворскли». Для Ані це був болючий, але цінний досвід. Вона прийняла цей результат як виклик та можливість стати ще сильнішою.
Але, як часто буває у футболі й у житті, коли одні двері зачиняються, то відкриваються інші. Якщо на клубному рівні сезон не став тріумфальним, то на міжнародній арені Бог дійсно «віддав». Разом із Національною збірною України Анна Петрик пробилася до дивізіону А Ліги націй, на своєму шляху здолавши Хорватію, Албанію та Чехію. Ця перемога стала підтвердженням того, що навіть після розчарувань завжди приходить момент, коли твоя праця та віра у власні сили дають неймовірний результат. Та тепер на Аню та збірну чекають справжні «мастодонти» жіночого футболу: збірні Англії, Іспанії та Ісландії.
Усі ці випробування ствердили Анну в головному, що футбол для неї – це стиль життя.
Футбол, як стиль життя
У повсякденному житті Анна Петрик залишається такою ж енергійною, як і на полі. Вона подорожує, читає книги, слухає подкасти, грає у падл і завжди знаходить час для спілкування з людьми, які надихають. Аня вірить, що сила людини у її справжності, у щирій усмішці, у доброті серця, у здатності відчувати життя кожною клітинкою. І ця її справжність відчувається не лише у грі, а й у кожному жесті, слові та вчинку.
За роки кар’єри вона пройшла шлях, що вартий захоплення. Були медалі та трофеї, були поразки та сумніви, але все це частина великої історії. Анна стала тією гравчинею, без якої важко уявити сучасний «Металіст 1925» та Національну збірну. Вона не лише веде гру на полі, а й підтримує партнерок, підбадьорює, іноді «піднапіхує» судді чи жартує. Її присутність створює атмосферу команди, де кожна футболістка відчуває, що може більше.
Сьогодні футбол для Анни Петрик – це стиль життя, стан душі, спосіб бути собою. Навіть коли сезон не приносить трофеїв, він дарує найцінніше – досвід, що загартовує. Бо справжня сила не у кількості нагород, а у вмінні після поразки знову встати й вийти на поле з вогнем у серці. І саме цей вогонь її головна перемога. Бо слабкі здаються, а сильні йдуть далі.
Ось така вийшла історія. Любіть футбол, грайте у футбол і всім мирного неба над головою!
Автор — the_dreamer, Tribuna.com
