28-річна українка Лілія Гофман (Бороденко) виступає за колектив з назвою “Prague Raptors” в Чемпіонаті Чехії. Якщо точніше, то в четвертій лізі національного чемпіонату. В Чехії професійними вважаються перші три дивізіони.
– Розкажи трохи про себе.
– Я родом з Мелітополя (Запорізька обл.). Займалась здебільшого легкою атлетикою. Маю багато досягнень та є КМС. Завжди в кінці тренувань залишались грати у футбол з хлопцями, так як дівочої команди не було. Після закінчення гімназії поступила в Одеський державний екологічний університет (ОДЕКУ), де вже на другому курсі мені запропонували грати у футзал та футбол за жіночу команду. Деякий час навіть тренувалась з командою “Чорноморочка”, однак ця історія не була тривалою.
– Як опинилась в Празі і коли?
– В Одесі познайомилась зі своїм чоловіком, який захоплюється фрістайлом, а значить тут не без спільних вподобань. Ми часто грали у футбол і він навчав мене різноманітним фінтам. В Празі живемо лише рік. Переїхали, бо отримали посвідки на постійне проживання. Це стало можливим завдяки чеським родинним кореням чоловіка.
– Планувала і там продовжувати з футболом чи це трапилось спонтанно?
– Це було несподіванкою. Ми виходили грати, знімали на відео і викладали в Інстаграм. Наші ролики побачили представники команди і запросили прийти на тренування. Після першої товариської гри з дублем празької “Спарти”, в якій я відзначилась голом, мені запропонували контракт на два роки. Граю на позиції нападника. В перших трьох матчах відзначилась двома голами та трьома асистами. А далі наступив період пандемії і карантин.
– І яка зараз ситуація зі змаганнями?
– В Чехії жорсткий карантин, навіть не тренуємось. Грають лише професійні ліги, інші в очікуванні. Нещодавно отримали повідомлення від федерації, що в березні планують поновити чемпіонат. Зараз проводяться різні онлайн-змагання між представницями команд зі стійки в планці, стрибки на скакалці, набивання м’яча і тому подібне.
– “Prague Raptors” – це…
– Молода команда, якій лише два роки. Стоять завдання постійно підвищуватись в класі та розвиватись. За вдалого збігу обставин могли бути вже у третій лізі, однак втрутився коронавірус. А взагалі команда є унікальною у своєму роді, адже в нас зібрані гравчині десяти різних країн. Окрім мене та місцевих, є представниці Малайзії, Мальти, Франції, Англії, Німеччини, Лівану, Італії та США. Президент команди та співзасновник – англійці. Цей колектив приймає до себе всіх, незалежно від національності. Тому ми такі одні, інтернаціональні. До речі, у чоловічій команді така ж ситуація.
– Оце таааак! І чим же всі вони займаються в Празі? Якого віку футболістки?
– Хтось навчається, хтось працює. Ну до прикладу, німкеня Анна Остертун працює в компанії “Порше”, американка Керлі Mаккен є вчителем в міжнародній школі, Іріс Саммарко – мікробіолог у Празькому природному заповіднику, Аурелі Джексон з Франції працює в “Bobcat”, Еліс Бучкова є студенткою, але ще професійно тренує афганських собак для вистав. Мальтійка Аннамарі Таборська вже 5 років живе у Празі і зараз отримала виклик у свою національну збірну. Є дві найвіковіші жінки в команді – це чешка Шарка Антоньова (44 роки) та Лорен Роджерс з Австралії (41 рік). Наймолодша в команді Індія Робінсон, вона з Англії і їй лише 16 років.
– Яка ж твоя основна робота? Футбол це не єдине хобі?
– Працюю на складі в “Amazon” разом з гравцями інших команд, через складну ситуацію з вакансіями зараз. Робота не складна, розкладати товар по полицях. Графік гнучкий – три дні в тиждень, тому залишається багато часу для тренувань. Ще знімаю відео про природу та місто. Люблю також поїздки в гори, природні парки, подорожувати, але зараз це проблематично.
фото: Prague Raptors, особистий архів Лілії Гофман
Women’s sport UA
