20 років тому жіноча футбольна команда сумського «Спартака» стала бронзовим призером вищолігового чемпіонату України. Хто подав ідею розвитку жіночого футболу і з чого все розпочиналося?
ІНІЦІАТОРОМ розвитку футболу і організатором жіночої команди став дитячий тренер СДЮШОР «Зміна», голова міської Федерації футболу Микола АБРАМОВ. Це було в лютому 1996 року. Розпочинав з міні-футболу. Перший екзамен дівчата тримали в Києві у матчах Другого чемпіонату України серед жіночих команд Вищої ліги. Виїхали неповним складом, за свій кошт. Дебют виявися дуже глевким. У 5 зустрічах поступилися суперницям із загальним рахунком 0:100. Посіли останнє місце. Однак спеціалісти пітримали наших дівчат, привітавши їх з дебютом на всеукраїнському рівні.
Микола Павлович добре розумів стан дівчат, як міг – заспокоював і підтримував, адже вони були першими, хто наважився спробувати свої можливості в цьому виді спорту, який почав набувати популярності в країні.
Потім був розіграш Кубка України у Полтаві, куди сумчанки виїхали теж за свій кошт. Тут вдалося забити і перший, історичний м’яч. Його автором стала Галя БАБИЧ. Наші дівчата поступилися київському «Уніспорту» і «Біличанці» з Київщини, пропустивши від них 36 голів. У складі грали: вчителька Марія ЩУРОВА, студентка Наталія ШТАФИНСЬКА, школярки Катя ТОПЧІЄВА і Галя БАБИЧ, офіціантка Юлія ЩУРОВА.
-Перші кроки дівчата роблять впевнено, хоча й важко їм у навчанні,- зізнавався тоді Микола Павлович.- Тож вірю – перемоги у них ще попереду.
І досвідчений тренер не помилився. На прем’єрному чемпіонаті України з міні-футболу серед дівчат 1982-83 років народження сумчанок було вже не пізнати. Перше коло вони провели впевнено – 4 перемоги, нічия і 2 поразки за різниці м’ячів 11- 8. А це – 16 очок і 3-є місце. Сумчанок випередили «Уніспорт» (18) та «Біличанка» (21). Сумчанки виграли у «Черкащанки» (2:1), «Біличанки-2» (1:0), СШ №18 з Ірпіня та київської «Надії» (по 3:0), «підписала» мирову (0:0) з вихованками ДЮСШ (Городня), а поступилися «Біличанці» (1:2) та «Уніспорту» (1:3).
Вправною грою вирізнялися: у воротах Тетяна ДЯДЛЕНКО, захисниця Ірина КОНОНЕНКО, нападниці Наталія ДАВИДЕНКО, Анжела ТИХОНОВА і особливо Марина ВИНОГРАДОВА, яка стала кращим бомбардиром. Марину та Ірину тоді взяли на олівець тренери молодіжної збірної України.
У вищоліговму ЧУ 1997 року грали 10 команд. Три представляли Сумщину. «Сюзанна» з обласного центру посіла 7 місце, «Нагія» з Охтирки – 8-е, «Мрія» із Степанівки Сумського району – 10-е.
Пройшло кілька років і міні-футбол/футзал набув розвитку і популярності на місцях. Його стали розвивати у Конотопі, с.Хотінь Сумського району Олександр ЧЕМЕЛЮК організував «Зорю», яка кілька років впевнено виступала на різноманітних турнірах.
Згодом Микола АБРАМОВ почав привчати дівчата до футболу. Було організовано жіночу команду «Спартак», яка в 2003 році дебютувала у розіграші Кубка України, а потім стала учасницею чемпіонських перегонів.
Вищолігова трирічка «спартаківок»
У СУМАХ знайшлися ентузіасти, які підтримали починання Миколи АБРАМОВА в особі Сергія НАУМЕНКА, який став президентом ФК “Спартак», його заступника Віктора КОРНІЄНКА і тренера Віталія ДАВИДЕНКА.
Згадує Віктор КОРНІЄНКО:
-ДО КОМАНДИ запрошували дівчат, які вже мали деякі навики грати у футбол. Микола Павлович провів велику селекційну роботу.
Дебютували з перемоги у чвертьфінальному матчі розіграші Кубка України, розгромивши «Азовчанку» – 12:0 (див. Матчі з історії). Тоді відзначилася Катерина САМСОН, яка наразі захищає ворота збірної України. Розпочинала, як нападниця, але тренер Віталій ДАВИДЕНКО- у минулому воротар – переконав дівчину, що її місце у воротах. Багато з нею працював на тренуваннях. І, як бачимо, не помилився.
Дебютний сезон, вважаю, вдався, зважаючи на те, що грали лише своїми дівчатами. 4 місце серед 7 команд, 12 очок у 12 матчах (+4, -8, м’ячі 9 -40). Перші перемоги були над «Луганочкою» (2:1), полтавським «Колосом» (1:0) і київським «Атексом» (4:0, +:-).
Готуючись до сезону-2004, керівництво команди підсилило склад, бо поставили завдання- боротися за місце на п’єдесталі пошани. На той час у «Легенди» виникли фінансові проблеми. За домовленістю з президентом клубу Володимиром МАГЕРРАМОВИМ, команда мала переїхати до Сум і грати під назвою «Спартак-Легенда». На це потрібні були чималі кошти, яких в нашому обласному центрі не було. Але в Чернігові передумали, швидко знайшли джерела фінансування і зберегли команду, яка готувалася до виступу в Лізі чемпіонів.
«Спартаку» передали в оренду кількох гравчинь, запросили виконавців з інших міст. Це підсилило атакувальний потенціал і рівень гри сумчанок. Додала їй виразності досвідчена Світла ФРІШКО. Згодом було засновано Клуб бомбардирок її імені. Вона стала першою в Україні серед жінок, яка забила 100 м’ячів.
«Спартаківи» впевнено проводили свої матчі. Лідери відчували з їх боку належний опір, відібрали очки у «Металіста» (0:0) і «Легенди» (1:1). Зазнали трьох поразок, а 9 зустрічей виграли із «сухими» рахунками. Не втратили жодного очка з «Донеччанка» (2:0, 1:0), полтавським «Колосом» (2:0, 1:0), «Соцтехом» (5:0) і «Славією» (2:0). Вдало зігравши на фініші у 4 матчах, в яких сумчанки взяли 6 очок, за тур до завершення перегонів дівчата достроково завоювали бронзові нагороди. А заключна зустріч з «Атексом» (7:1) була символічним подарунком своїм вболівальникам, які палко підтримували дівчат упродовж усього сезону. «Хет-триком» відзначилася Світлана ФРІШКО, «дуплетом» – Тетяна ОЗНОБИХІНА, по разу – Галина ІВАНОВА і Алла СЕРГІЄНКО.
На жаль, успіх команди залишився поза увагою і підтримки місцевої влади. Грати надалі без належного фінансування було важко.. І 4-е місце у ЧУ-2005 – заслуга, в першу чергу, дівчат. 9 перемог, 2 нічиї, 5 поразок і 29 очок – з таким доробком вони завершили той сезон. Забракло 3 пунктів, аби знову бути з «бронзою», яка дісталася «Спартаку» з Івано-Франківська. Саме у матчах з ним сумчанки не добрали тих очок (1:1, 1:2).
ЧУ-2005 став останнім в біографії нашої футбольної команди. За неї у різні роки, окрім тих, хто вийшов на поле у дебютній зустрічі (див. Матчі з історії) виступали: Наталія ВЕРЕНЬОВА, Тетяна ОЗНОБИХІНА, Катерина КИРІНА, Ольга ЦВЄТКОВА, Лариса ЛІСОВЕНКО, Світлана ФРІШКО, Алла СЕРГІЄНКО, Тетяна ЧУЛАНОВА, Олена БЕЛЯЄВА, Наталія БОЯРОВА, Елеонора ІВАШКІВ, Івета ПЕТЕР, Катерина КОНСТАНТИНОВА, Галина ІВАНОВА, Юлія ГНИДЮК, Людмила ЛАЗАРЄВА, Анастасія СКОРИНІНА, Юлія ТИТОВА, Тетяна ФЕДОСОВА, Ірина ШУНДРОВСЬКА.
Так сталося, що про сходження «Спартака» в Сумах швидко забули. Усі намагання відродити жіночий професіональний футбол залишалися лише розмовами та обіцянками. Дівчата продовжували грали у футбол, але то все залишалося на аматорському рівні. А наразі команди грають від випадку до випадку. А жаль…
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України-2003. ¼ фіналу.
«СПАРТАК» (Суми) –«АЗОВЧАНКА» (Маріуполь) – 12:0.
20 червня. Стадіон «Авангард». 100 вболівальників.
Склад «СПАРТАКА»: Федоренко, Левченко, Новікова, Чуланова, Паламарчук, Матвієнко, Самсон, Стрілець, Пустова, Гуменна, (Деркач), Корж.
Голи: Стрілець (1, 37, 45, 77), Самсон (8, 67, 71, 72 – з пенальті), Чуланова (17,34). Пустова (64), Деркач (82).
Попередження: Новікова (60).
Катерина САМСОН: Чому футбол?
– Батьки мої були спортсменами і мені з дитинства подобалось все ,що було пов’язане зі змаганнями. У школі брала участь у всіх шкільних турнірах, займалася і легкою атлетикою, і баскетболом, і волейболом, і гандболом. У дворі з хлопцями грала у футбол. Коли у школі ввели уроки футболу, прийшов тренер Микола АБРАМОВ, який мріяв створити жіночу команду в Сумах. Потім мене запросили пограти у футзал за команду “Зоря” з Хотіні, паралельно тренувалася та грала з командою хлопців, яку тренував Микола Павлович.
Коли створили жіночу команду «Спартак» мені було вже 15 років і я могла виступати у дорослих змаганнях. Батьки мене підтримали. Ось так і почалася моя професіональна кар’єра у футболі. До речі, Яна КАЛІНІНА, з якою граю у «Ворсклі» і збірній України, теж грала у дівочій команді АБРАМОВА на обласних змаганнях. Там на неї звернув увагу тренер харківського «Житлобуду-2».Тут вона заявила про себе.
Грати на такому рівні мені було цікаво, це було щось нове. Все кардинально відрізнялося від тих тренувань та дитячих турнірів. Спочатку нам було важко боротися з такими іменитими суперниками як «Легенда», «Харків-Кондиціонер» – більш відомий, як «Житлобуд-1». Також була на той час дуже сильна команда «Донеччанка». Через рік ми взяли бронзові нагороди, я отримала виклик до молодіжної збірної.
Було дуже багато емоцій, вражень, поїздок у різні країни світу, мені це все дуже подобалося , я почала все більше цікавитись нашою збірною. На той час про жіночий футбол було дуже мало інформації. Ні я, ні мої рідні навіть уявити не могли, що в Україні існує жіночий чемпіонат, збірна, що футбол може бути для дівчини не просто хобі. Футбол став для мене професією.
Цифри і факти «Спартака»
- ЗА 3 РОКИ сумчанки зіграли 42 матчі: +22, =4, -16, м’ячі 59-81).
- ГРАЛИ з 13 командами 9 міст.
- В АКТИВІ 7 перемог з великими рахунками над 4 командами (30-2), з них – 4 над «Атексом» (19-2).
- У ПАСИВІ – 9 поразок з великими рахунками від 3 команд (0-59).
- НАЙБІЛЬША перемога 12:0 над «Азовчанкою» з Маріуполя у розіграшу КУ і 7:1 у чемпіонаті над «Атексом».
- НАЙБІЛЬША поразка 0:12 від харківського «Кондиціонера».
- ІЗ 5-а КОМАНДАМИ сумчанки провели по 6 матчів. Жодного разу не виграли у футболісток Харкова (щосезону команда виступала під різними назвами) і чернігівської «Десни». З ними зіграли по разу внічию – 0:0 і 1:1- відповідно. Харків’янкам не забили жодного м’яча (0-36) і лише один- чернігівчанкам (1-22).
- УСІ 6 матчів наші дівчата виграли у «Атекса» (22-3).
- ШІСТЬОМ командам спартаківки не програвали.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 165
