Ексклюзивне інтерв’ю гравчині жіночої національної збірної України та ЖФК «Металіст 1925»
Жіночий футбол в Україні, попри війну та економічні виклики, продовжує розвиватися. З’являються нові турніри, зростає увага до ментального здоров’я гравчинь, клуби працюють над популяризацією спорту і залученням молоді. Системні кроки, підтримка УАФ і партнерство зі світовими брендами дають шанс українському жіночому футболу заявити про себе на міжнародній арені.
Гравчиня жіночої збірної України та ЖФК «Металіст 1925» Таміла Хімич в ексклюзивному інтерв’ю для SportBusiness.Media розповіла про історичний прохід жіночої збірної в елітний дивізіон А Ліги Націй, виклики на шляху розвитку жіночого футболу, очікування від участі ЖФК «Металіст 1925» у Лізі Чемпіонів та про важливість підтримки ментального здоров’я у розпал сезону.
– Таміло, розкажи про свій шлях у професійний футбол. Які моменти були ключовими у твоїй кар’єрі? Які досягнення ставиш перед собою у майбутньому?
– Моя професійна кар’єра як гравчині почалася в 2011 році у складі чернігівської «Легенди», це був мій перший контракт з командою. Вона була однією з найкращих команд чемпіонату України, і також представляла Україну в Лізі Чемпіонів. На той момент, мені було 16 років. Можна сказати, солідно грати вже в такому клубі і на такому рівні.
– Нещодавно ти увійшла в 11 найкращих футболісток України за версією Всеукраїнської асоціації футболістів-професіоналів (ВАФП) спільно з Українською асоціацією футболу. Твої емоції?
– Емоції однозначно позитивні. Це додає ще більше впевненості, але й більше відповідальності.
– На твою думку, зараз більше шансів у дівчат пробитися у великий футбол, ніж коли ти починала? Як оцінюєш рівень дівочого футболу в Україні в умовах війни на клубному рівні та рівні збірних?
– У такому положенні, в якому Україна перебуває на даний момент, я б навіть сказала набагато більше шансів зараз у молодих футболісток проявити себе, виїхати в якийсь топ-чемпіонат. Зараз в Україні майже в кожному місті, області є команда, є школи, є багато охочих дітей займатися жіночим футболом.
Коли дивишся на дитину років 8-10, як вона штовхає м’яч, і яке в неї бажання – це “вау”, і це дуже добре, як для самих футболісток, так і для розвитку жіночого футболу в країні загалом. Раніше такого не було – багато хто лише в років 13-14 дізнавався про те, що жіночий футбол взагалі існує.
– Вперше у своїй історії жіночій національній збірній з футболу вдалось потрапити в елітний дивізіон A Ліги Націй. На жаль, через пошкодження тобі не вдалось прийняти участь в заключних матчах, але як в цілому оцінюєш шлях збірної у цьому турнірі?
– Збірна показала дуже хороші результати, своїм старанням і бажанням абсолютно заслужила місце в Лізі А.
– У футболі прохідних суперників не буває. Але проти кого тобі хотілося б зіграти у наступному розіграші Ліги Націй в елітному дивізіоні?
– Усі команди топ-рівня, з усіма командами цікаво буде пограти.
– Про товариський матч проти збірної Польщі 27 червня, яка вперше прийме участь у ЄВРО-2025. Для гравчинь цей короткостроковий збір допоможе краще підготуватися до старту нового сезону чемпіонату України?
– На мою думку, цей збір більше призначений для гравців, які перший раз приїхали до збірної, і для тих, хто мало грав. Він допоможе краще проявити та показати себе.
– Твій клуб фінішував на другій позиції та виборов срібні медалі чемпіонату України, що дає право виступати в Лізі Чемпіонів. Чого не вистачило для чемпіонства?
– Не хочу говорити, що нам чогось не вистачило, ми просто втрачали очки, де можна було б цього не робити. Навіть за таких розкладів у нас був шанс все виправити, але, на жаль, ми не змогли ним скористатися. Отже, так і мало бути, на що заслужили, те ми й отримали.
Це буде перша та історична Ліга Чемпіонів для «Металіста 1925». Завдання, звісно ж, високі, я думаю, ми добре підготуємося і покажемо хороший результат.
– Інвестиції у жіночий футбол завжди актуальні, особливо під час повномасштабної війни. Як ти вважаєш, чи достатньо їх зараз?
– У такий складний період для нашої країни, напевно, це наш максимум, як би нам не хотілося, щоб було краще.
– Враховуючи насичений тренувальний графік, як ти підтримуєш своє ментальне здоров’я? Нещодавно на сторінці твого клуба «Металіст 1925» твої колеги сказали, що ти граєш на гітарі. Це допомагає переключатись у розпал сезону?
– Під час сезону, коли є кілька вихідних, я намагаюся переключитися, так би мовити, трохи відпочити від футболу. Я намагаюся провести час із рідними, сходити на риболовлю, кіно, люблю пограти у великий теніс, але таких моментів у розпал сезону дуже мало.
– Нещодавно відбулося робоче засідання Відділу жіночого та дівочого футболу УАФ з керівниками та головними тренерами Вищої ліги щодо зміни формату майбутнього чемпіонату України та створення «Еліт-ліги» у 2026 році. Як оцінюєш нові зміни у жіночому футболі?
– Мені подобається новий формат, тому що буде більше цікавих матчей, більше інтриги.
– Про збільшення квот для жіночих футбольних команд на Олімпійських іграх в Лос-Анджелесі-2028. Чи матимаме це позивний вплив на український футбол?
– Якщо я не помиляюся, то це вперше на Олімпіаді буде більше жіночих команд (16), ніж чоловічих (12), і це вже великий крок загалом для жіночого футболу. Цим саме організатори хочуть ще раз показати, що жіночий футбол у світі на одному рівні з чоловічим.
Чи буде це позитивним впливом для українського жіночого футболу – покаже час.
– Про фінал Кубку України проти полтавської «Ворскли». Твоя команда мінімально поступилась суперницям, чого не вистачило команді для перемоги?
– Фінал – це та гра, коли мало хто хоче ризикувати, розкриватися, більше грають обережно. Тому що одна помилка може позбавити перемоги. Ось приблизно вийшов такий і наш фінал: ніхто не хотів ризикувати, було мало ключових моментів, а більше боротьби – ніхто не хотів поступатися.
У більшості випадків як буває – хто перший забиває, той і виграє. Так і сталося у фіналі Кубку цього року. Один гол, який був забитий на 31 хвилині, вирішив результат цього матчу.
Я не скажу, що ми після пропущеного гола опустили руки. Ні, у нас був хороший момент під кінець гри, де ми мали витискати з нього по максимуму, але, на жаль, ми ним не скористалися. Це футбол, так буває. Не завжди буде так, як нам хотілося б.
– Твоя команда скоро буде представляти Україну на міжнародній арені у Лізі Чемпіонів . 27 серпня ЖФК «Металіст 1925» зіграє проти шведського ЖФК «Гаммарбю». У разі перемоги очікується протистояння проти переможця пари команд «Манчестер Юнайтед» (Англія) – ПСВ (Нідерланди). Які задачі та очікування у Лізі Чемпіонів під керівництвом нового тренера Наталії Зінченко?
У кожної команді є одне завдання – це якнайкраще зіграти і якнайдалі пройти, і ми не виняток. Група попалася, як на мене, одна з найцікавіших та найскладніших. Але, як то кажуть, «непереможних команд немає». Будемо витискати максимум.
Наталія Миколаївна досвідчений тренер, який не один раз виводила команду з групи. Вона знає, як це правильно зробити, і як підготувати команду до таких ігор.
– Минулого року ти їздила в Лондон на «Стемфорд Брідж», стадіон лондонсього «Челсі». Які враження від англійської футбольної атмосфери?
– Це була дуже довгоочікувана поїздка до Лондона, адже це була моя мрія з дитинства. Років з 12 я почала вболівати за «Челсі». Мені тоді дуже подобалася гра Френка Лемпарда. Я дивилася його ігри, переглянула всі його відео в Ютубі, прочитала його книгу і завжди хотілося потрапити на його гру і на сам стадіон «Стемфорд Брідж».
Коли я приїхала до Лондона, на сам стадіон, музей, я була під враженням, мені не хотілося від туди йти. Це були найкрутіші емоції, які дійсно не передати словами.
Матеріал підготувала Крістіна Карельська – випускниця Коледжу Європи, Європейської академії дипломатії у Варшаві та Естонської школи дипломатії.
