Уже вдруге за напрямком сталого розвитку УАФ проводиться навчання для внутрішньо переміщених осіб за програмою С-диплому УЄФА на безкоштовній основі. Ініціатива реалізується за підтримки гранту УЄФА «Футбол і біженці» та імплементується Спортивно-технічним департаментом УАФ.
Програма «С-диплом УЄФА» забезпечує кваліфіковану підготовку відповідно до вимог УЄФА для тренерів та підвищує рівень знань, умінь і кваліфікації тренерів, які працюють із дитячо-юнацькими та аматорськими командами.
Навчання, що розпочалося у вересні цього року, включає теоретичний блок та практичну частину, що передбачає роботу з дітьми.
При наборі учасників також робився акцент на тому, щоб залучити до навчального процесу якомога більше жінок.
«Після початку повномасштабної війни я вимушена була переїхати. Обрала місто Київ, а родом я з Харківської області, селище Нижче Солоне, поблизу Луганської та Донецької областей. Спортом я почала займатися ще в дитинстві, мені були цікаві всі види. А от років у 10 уже стала наполегливо займатися футзалом. Футболу, на жаль, у нас не було, бо потрібна більша кількість людей, а в селищі із цим важкувато. Почала грати на позиції голкіпера, бо мій тато також грав на цій позиції. У дев’ятому класі я приєдналася до футзальної команди «Атлет», де стала польовим гравцем.
Ми почали їздити Україною й брати участь у багатьох змаганнях. Найбільше мені запам’ятався чемпіонат України (перша ліга), ми стали срібними призерами першості, і там мене запросив до себе футбольний клуб «Кобра». Тоді саме розпочинався чемпіонат України U-17 із футболу, і я вирішила спробувати. Мені дали позицію лівого захисника. Після чемпіонату я закріпилася в команді й стала грати у футбол.
У зимовий період команда переходила на футзал, тому було зручно. Тренер знав, що я грала на позиції голкіпера, тому у футзалі вирішив подивитися, як я дію у воротах. Для голкіпера головне — реакція та голос, а в мене це було. Тому навесні у футболі моє амплуа змінилося із захисника на воротаря. За рік розпочалася повномасштабна війна, пів року я не грала, а коли переїхала до Києва, мене запросили до футзального ЖФК «Синельникове», де я граю й зараз. Улітку минулого року також отримала пропозицію від ЖФК «Маріуполь», на яку залюбки пристала, цей сезон граю також із ними. В обох командах моє амплуа залишається незмінним — голкіпер», — розповіла 21-річна Єлізавета Голик.
Слухачка очікує здобути якомога більше знань, які допоможуть їй розвиватися в ролі тренера.
«Моя мотивація полягає в тому, що на деокупованих територіях залишаються багато дітей, які не мають можливості виїхати у великі міста й розвиватися. Я хочу, щоб вони мали змогу зростати не лише фізично, але й психологічно та духовно, адже футбол — це не лише про фізичну форму. Це вкрай необхідно в наш час, бо діти — це наше майбутнє. Після першої сесії я отримала багато базових знань, які стануть фундаментом моєї тренерської діяльності», — підсумувала Єлізавета.
Кандидати, які успішно складуть іспити, отримають ліцензію вже у грудні.
