Талановита футболістка збірної України Тетяна Романенко, яка виступає у французькому “Реймсі” розповіла про те, як її обрав футбол, про закордонні періоди у кар’єрі, конкуренцію та жорстку дисципліну у Кореї – в ексклюзивному інтерв’ю Спорт24.
Футбол із хлопцями та “армія” у Кореї
– У інтерв’ю часто говорите, що не Ви обрали футбол, а він Вас. Чому?
– З ранніх років бігала із хлопцями, тому не можу сказати точно, коли саме познайомилась із м’ячем. Завжди мріяла потрапити у національну команди країни та виступати на найкращих змаганнях. Мені пощастило, що знайшла себе у цій справі.
– Якими видами спорту теж займались?
– До футбольної кар’єри займалась танцями.
– Як танці допомогли у Вашій футбольній кар’єрі?
– Танці дали мені гарну розтяжку. Можу дотягуватись до м’яча на висоті, де не зможе хтось інший.
– Спочатку грали у чоловічій команді. Чи була недооцінка зі сторони хлопців?
– Гадаю, що так. Мене завжди ставили на перші позиції, можливо, хлопці заздрили. Думаю не дуже приємно чути хлопцям, коли кажуть, що дівчина грає краще за них.
– Що було у грі з хлопцями найскладніше?
– У команді була однією дівчиною, тому психологічні моменти були найскладнішими. Однією із причин, чому покинула команду стало те, що у мою сторону розпочались підколювання збоку інших, які були не надто приємними. Проте, щиро вдячна періоду у цій команді. Цей рік заклав серйозний фундамент у моїй майбутній кар’єрі. Якби зіграла ще деякий час за чоловічу команду, гадаю, що ще б додала у своїй грі. Коли ж поповнила склад жіночої команди, побачила, що у деяких моментах виявилась сильнішою за інших дівчат.
– Ніколи не задумувались змінити футбол на футзал?
– Спочатку, коли була у складі чоловічої команди, тоді виступали у футзальних змаганнях. Загалом мені до вподоби цей вид спорту. Багато футболісток перейшли грати за футзальні команди. Не загадую у майбутнє, все можливо. У мене є інші плани, які не пов’язані зі спортом.
– Ви часто згадуєте, що в Кореї було складно звикати до жорсткої дисципліни. Які особливості могли б виділити?
– Жили в одній великій будівлі, поруч була база, де знаходився спортзал, місце харчування. Поруч із цим житлом розташовувалась невелика галявина, де робили розминку. Прокидались ми о 6:30, йшли на розминку, потім був сніданок, а вдень нас чекали два тренування – зранку та ввечері. Вранці також могли працювати у спортзалі. Інколи здавали дуже складні тести на витривалість, після яких було важко просто дійди до свого ліжка. Це було схоже на армію. Я сильно підтягнула свої фізичні якості у Кореї, яких мені вистачило ще на декілька років. У Франції все ж навпаки, немає таких серйозних навантажень. Коли поповнила склад французів, у їх команди було лише три тренування на тиждень. Тому сказала тренеру, що потрібно змінювати тренування, якщо він хоче вивести клуб у Вищу лігу. Розуміла, що хочу рости, тому запропонувала наставникам змінити підхід до тренувального процесу.
Запекла конкуренція
– Наскільки у Вас запальний характер?
– Не люблю грати грубо, тому вилучення у моїй кар’єрі бували не часто. Пригадую червону картку у 16-річному віці, також у одному із матчів за молодіжну збірну України. У Франції за декілька років вже встигла отримати два вилучення. Інколи французькі футболістки можуть зіграти проти тебе не за футбольними правилами, трохи «брудно». Перше моє вилучення у Франції було помилковим, клуб оскаржив рішення арбітра та мені скасували покарання. А в одній товариській зустрічі я відмахнулась від суперниці.
– Чи серйозна конкуренція в команді на Вашій позиції?
– У сучасному футболі багато футболісток є універсальними гравчинями, які можуть зіграти не тільки на одній конкретній позиції. У нас достатньо хороша конкуренція. Цього сезону на мою позицію у «Реймсі» прийшла молода футболістка з «Ліону». Гадаю, вдалось виграти у неї конкуренцію. У мене було більше ігрової практики, принесла чимало корисних дій своїй команді.
– Як команда змінилась за Ваш час у ній?
– Керівництво клубу намагається вносити зміни, щоб розвивати клуб у позитивному напрямку, але все впирається у фінанси. Лише декілька провідних клубів у Франції не мають проблем у фінансовому плані. Коли вперше поїхала із командою на тренувальні збори, то була неприємно вражена. Ми ночували у наметах, умови були такі, що пригадувати навіть не хочеться. Останні роки нам знімали будинок, де ми могли виспатись та самостійно готували собі їжу. У нашого тренера така тренувальна підготовка, щоб здружити колектив. Вважаю її не надто правильною у професійному плані. Цього року сподіваюсь, що зупинимось у готелі, щоб добре підготуватись до сезону.
– Чи були пропозиції з інших клубів, окрім “Реймсу”?
– Були пропозиції із Німеччини. Завжди мріяла спробувати свої сили у цьому чемпіонаті, але обрала французький футбол. Французький чемпіонат мені більше підходить за фізичними параметрами. У Німеччині ж більше силовий стиль гри.
– Чому не вдалось закріпитись в італійському чемпіонаті?
– Поїхала в Італію не за футбольних причинах. У мене там був коханий чоловік, тому переглядала варіанти саме у цій країні. Один із клубів відгукнувся на мою пропозицію, але виникли великі проблеми із документами. Вважаю, що втратила рік у футбольній кар’єрі. Життя мені дало урок, що потрібно займатись чимось одним. Ти влаштовуєш особисте життя або віддаєшся повністю улюбленій справі.
Тонкощі футболу у Франції
– Дивує ще щось у Франції?
– Сама виплачую податки, у жодному клубі моєї кар’єри такого не було. Такими питаннями займався клуб, а я просто виконувала свою роботу на футбольному полі. У Франції багато різноманітних податків на все. Також цього року мені сказали, що потрібно буде самостійно заплатити за продовження візи. Для мене такий досвід вперше, гадки не маю, як це буде виглядати. Через те, що оплачую квартиру, різні податки та дорогі ціни на все, інколи буваю навіть у мінусі для себе у фінансовому плані.
– Не хочеться тоді змінити французький чемпіонат на інший?
– Протягом трьох років виступаю у Франції, навчаюсь у цій країні. Зараз мене все влаштовує у моїй кар’єрі. Переїздів у моєму житті вистачало, тому хочеться стабільності.
– Відчуваєте себе вже трохи француженкою?
– Не вважаю, що змінилась та стала схожою на них. Але все-таки, щось для себе від французів взяла. За ці роки у Франції стала більш самостійною.
– Чи можете назвати період у Франції найкращим закордонним відрізком часу?
– З впевненість можу сказати, що так. Із цим клубом пройшли «вогонь та воду». Коли тільки поповнила склад команди, клуб виступав у другій за силою лізі Франції. За три роки ми вийшли у Вищу лігу та залишились у ній. Непогано зарекомендували себе у цьому сезоні.
– Період у “Реймсі” можна назвати найбільшим проривом у кар’єрі?
– Гадаю, що у професійному плані мій рівень гри погіршився. Зараз такий період у кар’єрі, коли розумію, що вже готуюсь до того, що футбол відійде трішки на другий план. У мене багато проєктів та задумів, які хочу розвивати поза футболом. Колись була більша мотивація, ніж зараз. Звичайно, хочу допомогти клубу та збірній здобувати хороші результати.
Майбутні плани
– Коли тоді відчували, що виросли у професійному плані найбільше?
– Протягом усієї моєї кар’єри були злети та падіння, тому виділити один період складно. Можливо, коли виступала у Харкові. Моя гра в Кореї була мені до вподоби. Також можу виділити два роки у французькому чемпіонаті, гарно себе зарекомендувала. Зараз менше працюю із м’ячем, тому впевненості у власних силах поменшало. Але конкретно виділити один момент не можу.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
– Складається думка, що Ваша футбольна кар’єра йде до закінчення?
– Думаю, що так. Планувала цього року закінчити кар’єру, але через пандемію коронавірусу зрозуміла, що мої плани не будуть сповна реалізовані у іншій галузі розвитку.
– У якій галузі плануєте далі розвиватись?
– Хочеться спробувати відкрити власний бізнес у фешн індустрії. Розумію, що в Україні буде складно розвивати такий бізнес, у нас платоспроможних людей не так багато, як за кордоном. Себе потрібно гарно зарекомендувати, щоб набрати свою клієнтську базу. Зараз тільки розвиваюсь та здобуваю знання, щоб все грамотно реалізувати.
Автор: Софія Кулай
За декілька днів читайте на Спорт24 другу частину розмови
