Юлія Христюк: «Хочу стати лідером команди»

1077
Юлія Христюк «Хочу стати лідером команди»

Не так давно для юної футболістки з Вінниці настав новий етап в житті. Було вже багато написано та й розповідала сама Юлія, з чого все починалось і як так трапилось, що виник шанс поринути у дещо інше життя. 

Спільноті Women’s sport UA талановита гравчиня розповіла як її зустріли “штати” і таке всяке інше.

– На скільки можна вірити тому, яким нам показують життя в США у фільмах?

– На всі сто, я була здивована, коли вперше побачила все на свої очі. Життя у США дійсно таке, як у фільмах. Побут, університетське життя, стосунки між підлітками – усе точно як в улюблених серіалах.

– Розкажи про свою адаптацію на новому місці, що було найважче прийняти. Коли ти вже почала відчувати себе комфортно?

– Я приїхала в січні цього року, у період епідемії, коли було дуже багато обмежень. Саме тому, період адаптації був довшим, ніж я очікувала. Важко звикати до мови, культури, їжі. Проте, звикнути до тренувань було найважче. У США набагато швидший футбол.

Перші пару тижнів на тренуваннях «крутилась голова» від того, як швидко рухається м’яч. Також, для мене було дивним, скільки часу команда проводила у тренажерній залі. Три рази на тиждень, навіть коли були ігри. Я точно не очікувала, що на ранок після ігор у нас будуть повноцінні заняття в тренажерці.

– Цікаво дізнатись детальніше про місце навчання.

– Я навчаюсь в Old Dominion University. Це державний університет, що був заснований на початку 20-го століття, і зараз є одним з найбільших у штаті. Там навчається близько 24 тисяч студентів. Через кількість навчальних закладів, мій університет однозначно не один з найвідоміших, але рівень освіти і спортивних досягнень вражаючий.

Заклад знаходиться в місті Норфолк, штат Вірджинія, що на Атлантичному узбережжі США. Кампус університету знаходиться всього 15 хвилин від пляжу, я просто обожнюю це місце влітку. Більше того, в місті є безліч можливостей погуляти і відвідати круті екскурсії. Наприклад, Норфолк є головною військово-морською базою США на Атлантичному океані. Тому, окрім відпочинку, можна відвідати безліч музеїв і ознайомитись з історією Америки, побачити все на власні очі.

– А тепер трохи про футбол. Яка система студентських змагань в США?

– У США існує три студентських дивізіони, кожен з яких регіонально розділений на конференції. Перший дивізіон є найсильнішим, в ньому 31 конференція, по 8-12 команд в кожній. Тобто в найсильнішому по силі студентському чемпіонаті більше 300 команд. Традиційно сезон розпочинається в серпні, де визначаються чемпіони конференцій, після цього 31 чемпіон, та ще 33 команди, які знаходяться найвище в рейтингу визначають чемпіона США в студентському «сокері». Турнір розпочинається із 1/32, і триває по кубковій системі.

Як тебе прийняли в команді та яка загалом атмосфера? Судячи із доступних відео, то все на дуже високому рівні!

– З найпершого дня в ODU дівчата ставились до мене на рівні з американками. І зараз деяких з них я можу назвати кращими друзями. З самого початку, гравці і тренери підтримували мене, розуміли мовний бар‘єр, пояснювали все, чого я не знала, і допомагали перелаштуватись до життя в США. Але от, щоб звикнути до атмосфери і звичаїв знадобилось чимало часу.

Тренування на полі, і в тренажерному залі проходять дуже гучно. Протягом усього заняття кожен підтримує один одного повторюючи «Молодець», «Класна передача», «Хороша спроба». Я б ніколи не подумала, що за кожну корисну дію партнери по команді будуть викрикувати і підбадьорювати. Більше того, під час гри ніхто не сидить на лаві запасних, всі стоячи підтримують одна одну. Викрики, слова підтримки, і похвала увесь час – єдине, що можна почути від лави запасних будь-якої із команд. Так, дійсно, все на найвищому рівні. У нас, мабуть і не всі клуби першої чоловічої ліги мають такі можливості і умови.

– Як оціниш виступ команди цього сезону  та свій? Далі ще більше? Я так розумію, що перемога в конференції це дуже велике досягнення для “monarchs”?!

– Це був мій перший сезон, тому мені важко порівнювати, але це однозначно був найуспішніший сезон в історії ODU. Ми вперше виграли конференцію з 2006 року, коли команда ще виступала у слабшій по силі лізі. Також, вперше в історії взяли участь в турнірі NCAA (турнір, де бере участь 64 найкращі команди США), та вилетіли від Duke University (0:1, пропустивши на 89-ій хв.), який на той момент посідав друге місце з усіх команд першого дивізіону. Більше того, ми посіли 49 стрічку у рейтингу всіх шкіл, що є неабияким успіхом.

Я особисто провела перший повноцінний сезон, адже весною зіграла всього одну гру конференції, де травмувалась і пропустила залишок сезону. Більше того, грала на новій позиції, тому в цілому задоволена собою. Хоча, однозначно хотілось би покращити статистику. Я грала лівого нападника, або як сказали б багато тренерів в Україні – лівого хава, віддала три гольові і відзначилась трьома забитими м‘ячами, один з яких був переможним у півфіналі конференції. Однозначно, далі – більше. Наша ціль виграти конференцію вдруге поспіль, і пройти перший раунд турніру NCAA. Особисто, хочу стати лідером команди, та відзначитись багатьма голами.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от 🇺🇦 Жіночий футбол України УАФ (@uafwomen)

– Дальні удари продовжують бути твоїм козиром, розкриття якої ще сильної сторони можна очікувати надалі та в чому, на твій погляд, ти найбільше додала за цей період?

– Так, дійсно, саме тому тренер ставить мене зліва. Щоб я зміщалась всередину і пробивала по воротах, це те, що я люблю робити. Я вважаю, що додала у дриблінгу, та стала сильнішою в боротьбі (напевно тренажерка дарма не проходить). Але, найбільшим відкриттям для мене та тренерів стала моя швидкість, через яку я і почала грати хава. Я думаю, що для тих, хто не бачив мої ігри відколи я переїхала, це було б справді неочікуванно.

– Американці більше вживають слово “football” чи “soccer”?

– Слово «football» вживають тільки для американського футболу. В США вживають виключно «soccer», коли говорять про наш традиційний футбол.

– В чому секрет такої популярності сокера там саме серед дівчат?

– Чесно кажучи, не знаю. Мені здається, це через те, що починаючи зі школи футбол – вид спорту яким всі дівчата в навчальних закладах займаються від як мінімум 12 років, плюс на уроках фізкультури. Також, дуже багато батьків віддають своїх дітей на гурток по прикладу Алекс Морган, та Карлі Лойд. Мені здається, футбол в Америці – більше жіночий, аніж чоловічий вид спорту.

– Яке твоє ставлення до “футзальної” системи замін в грі?

– Я вважаю, що це дуже крута ідея. Це допомагає підтримувати високий темп протягом усієї гри, а також шанс усім гравцям з‘явитись на полі і отримувати ігрову практику, яка є дуже важливою для молодих футболісток.

– Твоя найбільша футбольна мрія, яка вона? Якби перед тобою стояв вибір: Барселона, Ювентус, Челсі, ПСЖ чи Вашингтон, то хто і чому?

– Я мрію грати в Англії, тому попри мою прихильність до чоловічого Ліверпуля, обрала б лондонський клуб. Але я ще маю як мінімум два роки у студентському сокері, побачимо як складеться моя кар‘єра. Однозначно, хотілось би пов‘язати майбутнє життя з цією грою.

– Чого українського найбільше тобі не вистачає там?

– Напевно їжі, я дійсно сумую за українськими стравами. Не вистачає рідних та друзів, безумовно.

– Доки відпочиваєш та які плани надалі?

– Зараз приїхала на канікули додому, у Вінницю. Поки тренуюсь по програмі від університету (три рази на тиждень тренажерний зал, два рази на тиждень бігові тренування), і проводжу час із з друзями та рідними. Дуже рада, що є декілька тижнів на відпочинок, а 11 січня вже повертаюсь до Америки.

–  Один маловідомий факт про себе.

–  Воротарем хотіла бути до 12 років.

–  Місто світу, де б хотіла побувати найбільше.

– Напевно, місто Ліверпуль в Англії є тим, яке я мрію відвідати найбільше. Все через “Енфілд”. Якби мені вдалось відвідати цей стадіон, моя найзавітніша мрія збулась би.

INSTAGRAM: WOMENSSPORT.UA