Марія Маринець – не професійний суддя. Вона працює у Житомирському туристичному центрі. Власну обідню перерву дівчина вирішила використати для фізкультури.
“Ми здаємо тести з фізичної підготовки. Вони досить складні. І якщо рівень футболістів вищий. Це не діти, не жінки, потрібно встигати за футболістами”, – розповідає Марія Маринець.
До того, як стати футбольним арбітром, Марія грала у футбол за жіночу збірну Житомира.
Одного разу вона впала, а згодом травма коліна змінила її долю. Марія закінчила школу арбітрів. І як асистент арбітра судила близько ста матчів чемпіонату України серед жінок і чоловіків.
“Спочатку було важко переключатися із гри у футбол на суддівство, але потім минув рік, і стало легше у суддівстві. Я зрозуміла, що це краще у моїй ситуації. Мої функції як асистента – фіксувати виходи м’яча за бокову лінію, за лінію воріт і, головне, положення поза грою”, – сказала Марія Маринець.
Із подругою Ольгою жінка завжди ділиться враженнями від матчів.
“Буває, обговорюємо смішні ситуації і дуже серйозні. Ділимося своїми враженнями про матчі різні. Їздимо на футболи разом в Київ”, – розповіла Ольга Мельник.
За словами Марії Маринець, під час матчу іноді трапляються непередбачені випадки.
“Якось іде атака на мої ворота, і момент положення поза грою. Я піднімаю положення, починаю шукати, голосом кричу арбітру, що поза грою. Я починаю його шукати і не знаходжу. 30 секунд стою з прапорцем. Повертаю голову на іншу половину поля, а він взувається. Він так біг, що погубив кросівки”, пригадала Марія Маринець.
Голова обласної асоціації з футболу Руслан Павлюк: “Починала Марія з початкового рівня, з наших курсів. Далі закріпилася в цій діяльності. Їй цікаво. Вона росте, а ми всіляко підтримаємо. Фактично це чоловічий колектив арбітрів, але всі ми надзвичайно підтримуємо наших дівчат”.
Марія Маринець розповіла, що мріє судити матчі найпрестижніших чемпіонатів світу.
