Перестало битися серце Федора Варги

Сумна звістка надійшла з Федерації футболу Закарпаття. 2 листопада перестало битися серце відомого в Україні та за її межами закарпатського футболіста, арбітра та делегата Федора Варги.

Федір Золтанович усе своє життя присвятив футболу. Багато років на громадських засадах він працював головою комітету жіночого футболу ФФЗ.

У цьому році Федору Варзі виповнилося 72 роки, але незважаючи на поважний вік, до хвороби, він працював тренером жіночої збірної краю з футболу та керував секцією жіночого футболу закарпатської обласної дитячо-юнацької спортивної школи, проводив матчі обласних команд у якості делегата ФФЗ.

Вічна память!

Федор Варга – генерал футбольного жіночого полку

Саме так назвав матеріал Василь Гаджега (голова обласного відділення Асоціації спортивних журналістів України) після того, як учора, 2 листопада, переговорив із директором Виноградівської ДЮСШ, екс-гравцем команд майстрів Василем Розгоні.
Мертва тиша у слухавці була добрих 10–15 секунд, а далі співрозмовник почав: «Ви знаєте, що такого організатора саме футбольних турнірів і різних змагань серед жінок ніколи не було і, гадаю, не буде. Він цікавився усім, що стосувалося дамського футболу у нашому краї. Свічка справжнього генерала жіночого полку на Закарпатті згасла. Коли і у котрих руках вона знову спалахне? Дуже важке собі запитання задав, бо такої людини, як Федір Золтанович, на жаль, поки-що у краї не бачу.

По-різному складаються долі футболістів, що вішають бутси «на цвях». Одні стають тренерами, інші йдуть у бізнес, треті – на виробництво. Федір Варга вибрав професію ближчу до душі, однак є одне «але». Річ у тім, що Федір Золтанович не тільки готував молоду зміну футболістів, але й предметно займався пропагандою виду спорту №1 серед дівчат.

Федір Золтанович займався з групою ужгородських школярок, серед яких було і чимало перспективних, а також кандидатів до національної збірної. Він створив і очолював комітет жіночого футболу при ФФЗ, а також був головним тренером збірної амазонок краю, яка в 2006 році здобула бронзові нагороди на молодіжних іграх України.

***********
Не стало знаного фахівця футбольного цеху 2 листопада 2017 року. А у травні ц. р. ми з ним вели розмову в ужгородському СК «Юність», де він останні роки «пропадав» цілими днями.
вибірка з інтерв’ю:
….
– Цікаво, чому в тренерській роботі обрали саме жіночий футбол?
– Тренером жіночої команди став за волею випадку. Проходила спартакіада області й Ужгород не мав жіночої команди, тож Леонід Городний, який тоді був головою обласного відділення НОК України доручив мені в короткі терміни підготувати жіночий футбольний колектив. На майданчик привели мені гандболісток. Я коротко пояснив їм футбольні правила, навчив азам гри в футбол і одразу поїхали на турнір. А вже під час змагань дійшли до фіналу, в якому перемогли команду Волівця. Після цього успіху вирішили спробувати свої сили на загальноукраїнському рівні. Чемпіонат України проходив у Чернігові. У першому матчі поступилися господаркам, зате перемогли кримчанок та луганчанок, а у матчі за третє місце поступилися збірній Донецької області. Після 2002 року збірна області щороку брала участь у чемпіонаті України серед жіночих команд, а у 2006 році молодіжна жіноча команда краю вперше стала бронзовим призером першості України.

– Яка ситуація нині в краї з розвитком жіночого футболу?
– Після того як жіночий футбол став олімпійським видом спорту (1996 рік) до нього в Україні та області повернулися обличчям. Тепер в області проводиться чемпіонат та кубок області, багато різних турнірів серед дівочих команд.

– Кілька слів про своїх вихованок і взагалі про знаних гравчинь, які проходили футбольну школу у Закарпатті.
– Їх є чимало. Є серед них і ті, які вже самі працюють дитячими тренерами. Мова йде про мою хорошу вихованку Крістіну Костевку, яка тепер працює з тими дівчатами, з якими я свого часу починав. Життя, як кажуть, не стоїть на місці. Щодо кращих наших футболісток, які свого часу здобували медалі різного ґатунку в чемпіонатах Росії та України. Ганна Костраба з гірського села Лисичево, що на Іршавщині – це легенда з легенд. У нас нема футболіста в області, аби володів стількома титулами, як наша землячка. До речі, тепер вона працює дитячим тренером на Іршавщині. У складах російських ФК «Енергія (Воронеж), ФК «Лада» (Тольяті) та ФК «Зірка» (Перм) вона була 8-кратним чемпіоном та 9-кратним володарем кубка Росії. Та про що ми говоримо, коли закарпатка у свої 42 роки у календарному матчі (Чемпіонат Росії-09) забила свій останній гол на 90-й хвилині. А всього протягом 19 років своїх виступів за команди майстрів на найвищому рівні (1990–2009 рр.) вона у ворота суперниць провела 51 гол. 10 років поспіль була членом збірної України. Далеко відомі за межами області й такі наші вихованки, як-от: Іветта Петер, Алла Ковбаснюк, Олена Дмітрієнко, Наталія Стасьо, Любов Куніна, Ніколетта Ковач, Анастасія Сірмай, Руслана Буц, Вікторія Рапа, Олександра Сулейманова. Футболки юнацьких і молодіжних збірних України також одягали Надія Куніна (U-15), Олександра Сулейманова (U-17), Анастасія Сірмай (U-19), Вікторія Рапа (U-21). Як бачимо, результат роботи є.
– А як пройшов останній чемпіонат області серед дівчат?
– Перш за все приємним фактом є той, що у чемпіонаті Закарпаття-2016 взяло участь 12 команд. А переможцями стали представниці ДЮСШ Іршавського р-ну. 2-ге місце – в команди ЗОДЮСШ Ужгород, 3-тє – ДЮСШ Рахівського р-ну. Порадувала географія учасників. У чемпіонаті були представлені команди Великоберезнянського, Перечинського, Ужгородського, Мукачівського, Іршавського, Виноградівського, Хустського, Тячівського, Рахівського р-нів та міста Ужгород. Серед дівчат 1988 року народження та молодші перемогу здобули футболісти ЗОДЮСШ Ужгород. Срібні медалі – у команди ДЮСШ Рахівського р-ну, бронза – у ДЮСШ «Колос» Виноградівського р-ну. Кубок області серед жіночих команд без обмеження віку здобули футболістки ДЮСШ Рахівського р-ну. На другому місці – ДЮСШ «Колос» Виноградівського р-ну, на третьому – ЗОДЮСШ Ужгород.

Треба наголосити і той факт, що нині у футбольних секціях краю займається приблизно 400 дівчат. Найбільше їх в Ужгороді, Виноградівському, Рахівському, Іршавському, Мукачівському та Тячівському районах. А ось у Мукачеві, де у 70-ті роки минулого століття були по 2–3 команди, що виступали у чемпіонаті та першості області, а також були переможцями та призерами, на сьогодні тут жіночий футбол, на жаль, опинився на задвірках.

Я задоволений роботою своїх колег, зокрема В. Розгоні та М. Гоздою у Виноградівському, І. Дячук та В. Головчаком у Рахівському, М. Ляхом та В. Жупанином в Іршавському, В. Федяєм та Є. Качуром у Мукачівському районах. З ними за останні 15 років ми провели не один десяток цікавих змагань та турнірів.