Співпраця «Рух-Чемпіон» — крок назустріч новим перемогам!

789
Володимир Левчук, Тернопіль, жіночий футбол, ФК Чемпіон Тернопіль, женский футбол, УАФ, дівчата футбол, ДЮСШ

Володимир Анатолійович Левчук – важливий елемент структури “Чемпіону“. За три роки роботи в “Чемпіоні” він встиг виховати не одну футболістку для жіночого професійного футболу.

Пресслужба ДЮФК “Чемпіон” Тернопіль вирішила познайомити вас із ним. В цьому невеличкому інтерв’ю головний тренер “Чемпіонок” розкаже вам про підготовку до першого сезону в Першій лізі України,особливості атмосфери в команді, співпрацю з “ФК Рух” та ще багато цікавих нюансів з життя дівочої команди.

– Володимире Анатолійовичу, добрий день! Давайте розпочнемо з ідеї створення жіночої команди в клубі “Чемпіон”. Коли і як ця ідея зародилась?

– Добрий день! Наш шлях розпочався три роки тому, коли мене на роботу запросив виконавчий директор “Чемпіону” Дмитро Андрієшин і ідея створення дівочої команди в клубі належить йому. До того часу я вже мав досвід роботи з дівчатами. Ми набрали невелику групу футболісток 12-13-річного віку і почали працювати із ними. Мені було комфортно з ним працювати, він підтримував мене і завжди ми знаходили компроміс у вирішенні будь-яких питань. Наша команда старалась приймати участь у всіх турнірах, щоб давати дівчатам необхідний досвід. Це могли бути абсолютно різні турніри : футбольні, міні-футбольні, фестивальні, поперек поля 7+1. Також приймали участь в чемпіонатах України з футзалу , дівочого футболу. Зараз дівчата підросли, стали готові вийти на новий рівень і приймати участь в серйозних змаганнях. Основна група в нас складається з дівчат 2005-2006 року народження. Звісно, є і старші, але більшість з них грають вже на високому рівні. Наприклад, Юля Зубар виступає у львівських “Карпатах”, Діана Кравчук грає за Івано-Франківську команду в Першій лізі України. Також наші вихованки Оксану Лапчак, Настя Гримак та вищезгадана Діана Кравчук викликались до складу збірни України U-15, Юля Зубар була в складі молодіжної збірної. Ці досягнення показують, що для нас настав час виходити на новий, більш серйозний рівень. Проте, це не було спонтанне рішення. Ми планували вихід на цей рівень, але все впиралося в фінансову і інфраструктурну складові. Протягом цього часу в нас є хороший спонсор – Олександр Віталійович Ковальчук (власник “Булату”), який підтримував нас у всіх виїздах і забезпечував потреби команди.

 Як розпочалась ваша співпраця з Рухом? (Дитячо-юнацький футбольний клуб “Чемпіон” Тернопіль уклав угоду про співпрацю із клубом української Прем’єр-ліги — “Рухом” зі Львова)

– Думаю, Ви знаєте, що кожній команді Прем’єр-ліги потрібна жіноча команда. Представники “Руху” шукали команду в нашому регіоні (ред.- в Галичині). Так вони вийшли на нас та почали співпрацювати з “Чемпіоном”. Тепер ми будем брати участь в Першій лізі чемпіонату України та будемо там представляти головну дівочу команду “Руху”, але базуватись ми продовжимо в Тернополі. Це було вчасно для нашої команди і ця домовленість має дати поштовх для розвитку “Чемпіонок”. Це великий крок для розвитку жіночого футболу в нашій області, який , на жаль, Тернопільщина не змогла зробити раніше, хоч мала всі можливості для цього в той час, коли “Тернополянка” виходила в Вищу лігу чемпіонату України.

“Рух-Чемпіон” — крок назустріч новим перемогам!

Дитячо-юнацький футбольний клуб “Чемпіон” уклав угоду про співпрацю із…

Опубліковано Дитячо-юнацький футбольний клуб “ЧЕМПІОН” Понеділок, 26 квітня 2021 р.

В вас в команді всі дівчата молоді і на такому рівні їм може не вистачити досвіду. Тому з цього з’являється наступне запитання: якою була ваша селекційна політика і чи появився в команді хтось більш досвідченіший для виконання поставлених завдань?

– По-перше, “Рух” не ставить перед нами завдання бути в призерах чи виграти чемпіонат. Головним завданням є те, щоб дівчата набирались такого важливого для них досвіду, виховувати наших футболісток та покращувати рівень їхньої гри. З нами на даний момент тренується Ліля Головко – наша вихованка, яка ще грала за “Тернополянку”, ще кілька старших дівчат: Олена Озимчук з Кременця, Світлана Ярош, але зараз покинула нашу команду. Тому , однозначно, декілька досвідчених гравців нам потрібні і я впевнений, що вони будуть в команді. Я вважаю, що в нас дуже хороші дівчатка і ми дуже сильні по підбору футболісток, такої потужної команди не було ніколи за всю історію Тернопільської області.

Щодо підготовки до сезону, то ми до сьогоднішнього дня тренувались на штучному покритті, а вже з суботи (ред.- 8 квітня) переходимо на натуральне поле. Ми домовились, що в Петриках нам дадуть футбольне поле, де ми зможемо проводити наші тренування.

На коли у вас запланований початок нового сезону?

– Початок сезону запланований орієнтовно на середину серпня, але зараз наша команда 2005-2006 року народження має стартувати в чемпіонаті України U-16. Для нас це дуже зручно , бо цей чемпіонат буде для нас підготовчим до нового сезону в Першій лізі і дасть нам хороший фундамент для старту в ній. До U-16 ми також залучимо декілька дівчат з інших регіонів нашої області, які отримають свій шанс в нашій команді. Щодо дорослого чемпіонату, то в нас ще є час, щоб улагодити всі деталі з “Рухом” , будемо грати та підвищувати майстерність “Чемпіонок”.

– Тепер перейдемо до більш тренерських запитань. Чим відрізняється навчально-тренувальний процес в чоловічому футболі і жіночому?

– На мою думку, різниця тренувального процесу полягає лише в фізіологічних відмінностях. Підбір вправ абсолютно ідентичний , час тренувань також, але трішки менше навантажуємо дівчат фізично. Основну роботу проводимо з м’ячами, покращуючи тактично і техніко-тактичні дії наших вихованок. Зараз перед початком сезону додаємо фізики, бо без неї неможливо в сучасному футболі.

– Які особливості атмосфери роздягальні в вашій команді?

– Мені дуже подобається мікроклімат в команді, атмосфера в нашій команді дуже тепла і дружня. В нас є свої формальні і неформальні лідери роздягальні. Після вдалих ігор, коли ми їдемо в автобусі, дівчата радіють і завжди співають всю дорогу. Якщо ж ми програємо, то вони дуже переживають за це і часто плачуть після поразок. Їхні емоції щирі і це мене дуже тішить.