Після повномасштабного вторгнення росії в Україну футболістка вирішила відмовитись від російської мови та зайнялась волонтерством.
Тетяна Романенко – футболістка збірної України, що народилась і розпочала кар’єру в Одесі, але зараз виступає за французький “Реймс”. У лютому 2022 року вона приїхала в Україну, аби приєднатись до національної команди напередодні участі в міжнародному турнірі Turkish Women’s Cup. На цих змаганнях українки вперше в історії жіночого українського футболу взяли головний трофей.
“Мені знадобилось два роки, аби повернутись до збірної України. Для мене це був виклик, бо мені довелось наново доводити тренеру, чого я варта. Я була щаслива знову побачити всіх дівчат і знову мати те особливе відчуття, коли виходиш на поле у футболці збірної України, граєш за свою країну. Мені здається, це взагалі найкраще, що може бути в кар’єрі кожного футболіста та футболістки. Коли ми виграли цей турнір, я відчувала, що це початок чогось нового. Так, він був невеликим. Але всі високі досягнення починаються з чогось малого. З цієї перемоги почнеться нова ера в збірній України”, – розповіла Тетяна в інтерв’ю Суспільне Спорт.
Після тріумфу в Туреччині українка повернулась одразу до французького “Реймса”. Зокрема, 23 лютого вона приземлилась у Франції, а вже наступного ранку прокинулась і дізналась, що в Україні розпочалась повномасштабна війна.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
“Я була в шоці, одразу зателефонувала мамі. Із кожним гудком усе більше накривали переживання за батьків і родину. Мама сказала, що в них усе добре, вони були разом”, – сказала гравчиня.
Із перших днів вторгнення росії на територію України батько футболістки вирушив на фронт, в Одесі все ще залишались мати, а також брат із вагітною дружиною. Братова Тетяни мала народити вже найближчим часом, тому її не вивозили з країни – пологи могли розпочатись просто в дорозі. Таким чином було прийнято рішення покласти її на збереження в одну з одеських лікарень.
“Дружина брата бігала до бомбосховища після кожної сирени. А там кімната – десять на десять метрів, де стоїть п’ять ліжок. Там були мами, які тільки нещодавно народили і не могли навіть сидіти, то вони лежали на ліжках. Хто міг сидіти, то вони сиділи на перилах ліжок, аби було місце для інших. Так пройшло її збереження. Роди теж важко проходили, довелось робити кесарів розтин. Після цього ще на тиждень вона затрималась у Одесі, аби малий трохи зміцнів, аби зняти їй шви. І от, 21 березня ми їх вивезли до Молдови – маму, мого племінника та невістку. Брат залишився в Одесі”, – поділилась українська спортсменка.
“Перші вісім днів були жахливі. Ти не можеш ні їсти, ні спати, узагалі нічого. Ти думаєш тільки про війну, ти постійно сидиш у телефоні, дивишся новини і запитуєш у близьких, чи все гаразд. Потім уже десь через тиждень приходить усвідомлення, що відбувається. Плюс – бачиш, що з Одесою все в порядку, і це теж дає тобі певні сили триматись і жити далі загалом. За цей тиждень я скинула три кілограми. Беручи до уваги те, що моя вага і так не дуже велика – десь 51-52 кілограми, то це схуднення, авжеж, відобразилось на фізичній формі. Складно загалом сконцентруватись на будь-чому. Ти можеш збиратись, але твої думки все одно линуть до України”, – зізналась українська футболістка.
Тетяна розповіла, що певний час в її клубі тренувався 15-річний гравець київського “Динамо”. Він приїхав до Реймса разом із мамою після початку вторгнення РФ. За словами Тетяни, родина футболіста проживала недалеко від Гостомеля, де велися активні бойові дії в київському напрямку.
“Вона казала, що вони 10 днів жили під бомбами та обстрілами, трупи усюди лежали. Вони постійно бігали в укриття. Зрештою, вона вирішила тікати разом із сином. Пройшов уже тиждень, як вона в безпеці. Але вона досі каже, що боїться гучних звуків, коли літаки пролітають. Каже, що йде вулицею та думає про те, як знайти укриття в разі чого. Я не знаю, як усе це люди переживають, скільки вже життів утрачено, які потім будуть проблеми з психікою. Це просто жахливо”, – розповіла гравчиня.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Під час спілкування українська футболістка також зазначила, що в неї залишились родичі в Росії, однак вона з ними не спілкується. На її думку, якщо молодше покоління ще має доступ до соціальних мереж і розуміє, що відбувається в Україні, то зі старшим, яке здебільшого дивиться телевізор, – зв’язок втрачено.
“Спочатку в мене була надія, що до людей у Росії можна достукатись, закликати їх допомогти. Ми писали «Росія, виходьте на мітинги». Але потім ти розумієш, що там усі якісь «зомбі». Узагалі твою точку зору не сприймають. Мені деякі російські гравчині таку нісенітницю писали, я посилала їх відверто. Запитували, чи треба нам гуманітарну допомогу передати. Я казала, що нам треба, аби вони вийшли на вулицю та повідкривали свої роти.
Тренерка моя, із якою я п’ять років працювала, від чого мені тепер ще гірше стає, коли я про це думаю, виставила в себе пост з їхньою свастикою, літерою «Z», і написала: «Своих не бросаем». Я просто не змогла пройти повз, я їй написала: «Ви взагалі розумієте, що в Україні відбувається?» Вона мені відповіла: «Знаєш, Таню, війна – це завжди страшно». Авжеж, вона може це написати, бо вона все це не бачила на власні очі. Їм узагалі всім все одно. Це не в них над головами літають бомби. Це не їхніх дітей убивають. Я її заблокувала”, – підкреслила українська футболістка.
Тренерка, яку згадала українка, – це Тетяна Зайцева. Саме під її керівництвом Романенко виступала в чемпіонаті Росії в складі “Кубаночки” з 2010 до 2014 року. Українська гравчиня зауважила, що якраз представляла цей клуб, коли почалась окупація Донбасу та незаконна анексія Криму російською владою. Сезон 2013/2014 став останнім для Тетяни в Росії.
“Я пам’ятаю, як ми прийшли на тренування, і там був помічник тренера, старий чоловік. Він заходить і каже: «Ну що, можна вас привітати?» Я сиджу, дивлюсь на мою подругу вірменську гравчиню Гаяне Кастанян і запитую: «А з чим він нас вітає?» На що вона мені відповідає: «А ти що не знаєш? Так Крим же забрали!» І от він тоді вітав російських дівчат із тим, що в України забрали Крим, незважаючи на те, що в його команді було три людини з України”, – сказала Романенко.
Наразі Тетяна продовжує виступи за “Реймс”, але водночас намагається допомагати й тим, хто залишився в Україні. Зокрема, ще на початку війни українська футболістка відправила до України мінібус із одягом, медикаментами та їжею. А пізніше до ініціативи збору гуманітарної допомоги долучився і сам “Реймс”. Таким чином за тиждень було зібрано дев’ять фур, які вже вирушили на Батьківщину Тетяни.
“Багато людей приносили одяг, купляли в супермаркетах їжу, памперси, різне. Тут ще є комерсанти. Так вони передавали гігантські палети з картоплею, із водою, консервами. Уже в Україні воно роз’їжджається по містах, куди кому треба. Також тут є волонтерська асоціація. Але вони більше надають допомогу тим, хто в Реймсі. Тобто вони збирають гуманітарку, а потім роздають тим, хто приїхав. А все, що залишається, потім відправляють до України.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Мене ще запрошували на благодійний вечір із аукціоном. Тут продавали шампанське, зібралось доволі багато заможних людей. І під час аукціону одна пляшка могла спочатку коштувати 500 євро, а й йшла з молотка вже за 3 тисячі. А були пляшки, які на початку коштували 3 тисячі. Я вже не бачила, які ціни були далі, бо було пізно. Знаю, що гроші, які зібрали, передали організації «Лікарі без кордонів». Тобто це лікарі, які їздять допомагати до інших країн. Наприклад, із Франції до України”, – зазначила спортсменка.
Також Тетяна зауважила, що зараз, окрім волонтерства та гри у футбол, їй би хотілось за допомогою своїх соціальних мереж донести до молодшого покоління, що, незважаючи на те, що відбувається, треба займатись тим, що любиш, треба любити культуру, у якій ти живеш, а не лише країну, цінувати мову, якою ти спілкуєшся. Саме тому українська гравчиня, що все життя спілкувалась російською, вирішила поступово перейти на українську мову.
“У мене є моя країна, у мене є моя мова, і треба було перейти на українську ще років десять тому, тому що це правильно. Тому що говорити своєю мовою – це нормально. Так, я зараз поки що іноді спілкуюсь російською, але я хочу говорити своєю рідною українською красиво. Тому що я народилась в Україні. Думаю, що за три місяці я вже буду гарно розмовляти українською”, – підкреслила українська футболістка.
Тетяна Романенко
- 31-річна українська футболістка, яка народилась у Одесі. Грає на позиції захисниці.
- Має досвід виступів у чемпіонаті України, росії, Південної Кореї, Італії та Франції. Наразі представляє французький “Реймс”, у складі якого грає з 2016 року.
- Володарка Кубка України (2008, “Житлобуд-1”), бронзова призерка чемпіонату росії (2009, “Енергія”) і віцечемпіонка Кубка Росії (2014, “Кубаночка”).
- Із 2007 року виступає в складі збірної України. Зокрема, у лютому 2022 року виграла разом із командою перший міжнародний турнір в історії українського жіночого футболу – Turkish Women’s Cup.
Катерина Годунова, Суспільне Спорт
Посмотреть эту публикацию в Instagram
