Після закінчення навчання в США українська футболістка Юлія Христюк повертається додому на Різдвяно-новорічні свята.
НОРФОЛК, штат Вірджинія – 14 грудня 2024 року, майже за 5 000 миль на схід від Норфолка Віктор та Ірина Христюк дивилися на своєму комп’ютері пряму трансляцію, як їхня донька, Юлія Христюк, отримувала диплом Олд Домініон Університету (ОДУ).
За звичайних обставин вони б поїхали до Норфолка, щоб взяти участь у такій важливій події в житті їхньої доньки. Але зараз в Україні зовсім інша ситуація.
Росія вторглася в Україну майже три роки тому, а Віктор працює пожежником, Ірина – лікарем у Вінниці. Під час війни, в якій відбуваються безглузді обстріли цивільного населення, лікар і пожежник вважаються надважливими і тому не можуть покинути країну, навіть якщо їхня дочка закінчує школу.
На щастя, після закінчення навчання, випала можливість вирушити додому. Минулого тижня вона вилетіла з Норфолка (США), щоб відвідати свого брата біля Гданська (Польща), а потім 20 годин їхала потягом до Вінниці, щоб бути з родиною на Різдво.
«Я буду рада побачити свою сім’ю. Сильно скучила за ними. І завжди хвилююся за них», – сказала вона.
Після переїзду до Америки українська футболістка зіткуналася з багатьма викликами.
Їй було 17 років, і її англійська була лише на рівні прохідного балу. На жаль, через пандемію COVID позакривалися школи і вона не змогла одразу підписати контракт з ОДУ.
У 2023 році, перед початком сезону Юлія розірвала хрестоподібну зв’язку, і це була не проста травма.
«Це було гірше, ніж простий розрив хрестоподібної зв’язки», – сказала Мішель Барр, асистент головного тренера ОДУ.
І все ж, незважаючи на все це, вона була наполегливою і досягла успіху, як на футбольному полі, так і в навчанні. Вона отримала ступінь бакалавра зі спортивного менеджменту, а цієї весни розпочне навчання на магістратурі.
У минулому сезоні Христюк закінчила стажування у футбольній команді, де займалася скаутськими звітами про кожного суперника, а також роботою команди з молодими футболістками.
Хоча Юля вже випускниця, вона отримала червону медичну футболку через травму, якої зазнала у 2023 році, і продовжить виступати за ODU ще наступного сезону.
«Було дуже приємно спостерігати за її карєрним шляхом. Вона була такою молодою, коли приїхала сюди. Зараз я бачу впевнену в собі молоду жінку, яка багато пережила і продовжує переживати, але так добре з усім цим справляється», – сказала Енджі Хінд, головна тренерка ОДУ.
Юлія перебувала в аеропорту неподалік Вашингтона 24 лютого 2022 року, саме тоді, коли на її батьківщині почалася війна. Цікаво, що вона поверталася до Норфолка після участі на турнірі у складі національної жіночої збірної команди України.
На Східному узбережжі була дев’ята вечора, а в Україні – ранній ранок. Побачивши повідомлення про російське вторгнення, вона зателефонувала матері.
«Я була фактично першою з моєї родини, хто дізнався про війну, тому що я не спала. Вони ще спали. Я зателефонувала мамі, а вона не дуже розуміла, що відбувається», – згадує Юля.
З того дня життя перетворилося на суцільний кошмар.
«Це був найскладніший час у моєму житті. Через різницю в часі я не могла отримувати актуальну інформацію протягом дня. Тому я прокидалася посеред ночі і перевіряла новини та ситуацію в моєму місті», – каже вона.
Вінниця знаходиться далеко від лінії фронту, але зазнала чималої кількості ракетних обстрілів та атак з безпілотних літальних апаратів. Кілька атак були спрямовані на військові об’єкти, але інші були націлені на цивільних, зокрема на медичний і житловий центр, в результаті чого у 2022 році загинуло 28 людей.
«Просто усвідомлення того, як інші країни піклуються про український народ, приймають їх у своїх містах, ставляться до них однаково і пропонують їм так багато допомоги, було дивовижним», – зазначає Юля.
Мирні переговори, ймовірно, відбудуться на початку 2025 року після того, як до влади прийде нова американська адміністрація.
«Я сподіваюся, що війна припиниться, і що вся наша країна зможе зібратися разом. Ми хочемо зблизитися з іншими європейськими країнами, спробувати стати частиною Європейського Союзу і просто намагатися рухатися далі і відбудовувати нашу країну», – сказала вона.
Вона планує повернутися в Україну і можливо розпочати тренерерську діяльність – її травма в 2023 році тільки зміцнила це рішення. За її словами, травма «була найболючішою річчю, яку я коли-небудь переживала», а після операції подальша реабілітація також включала в себе багато роботи і болю.
«Я змогла дізнатися так багато про себе і про команду, тому що я змогла побачити речі з іншого боку. Я була на поза грою, але була поруч з командою увесь час, і це було круто – дізнатися, як сильно ти можеш впливати на інших, не перебуваючи на полі. Я все ще була на 100 відсотків віддана команді. Навіть якщо ти не можеш бути на полі фізично, ти можеш зробити так, щоб твої товариші по команді стали кращими, допомагаючи їм і підтримуючи їх», – пригадує Христюк.
Minium is ODU’s Senior Executive Writer for Athletics.
View this post on Instagram
