Visegrad Insight: Це частина серії «Футбол у часи вторгнення». Протягом наступних шести тижнів будуть опубліковані інтерв’ю зіркових українських футболісток, які поділяться з вболівальниками своїми історіями. Про те, як війна змінила їх життя, про санкції ФІФА/УЄФА, перспективи розвитку жіночого футболу в Україні після війни тощо.
English version here ⇒ VISEGRAD / INSIGHT
Ірина Кочнєва — професійна футболістка криворізького ФК «Кривбас» та жіночої збірної України. У квітні Ірина тимчасово приєдналася до французького ФК “Реймс”. Перший футбольний досвід отримала у команді “Інтеграл” у своєму рідному місті Вінниця. Далі була одна з найкращих команд на той час – чернігівська “Легенда”. У складі харківського ФК “Житлобуд-1” Ірина виграла золоті медалі чемпіонату України та грала в Лізі Чемпіонів. Ірина з нетерпінням очікувала новий етап у своїй футбольній кар’єрі, але через початок війни так і не змогла дебютувати за новий клуб. Ось історія Ірини.
Ірино, з минулого року були регулярні розмови та попередження щодо ймовірного вторгнення росії, оскільки вони активно збирали війська біля наших кордонів. У 2022 році західна розвідка, зокрема сам президент Байден, почали оголошувати конкретні дати цього вторгнення, наприклад, 16 лютого, коли президент Зеленський оголосив цей день – Днем Єднання. Читаючи всі ці новини, Ви вірили, що росія розпочне повномасштабну війну проти України?
Чесно скажу, я навіть 23 лютого, коли вже почали писати новини, що завтра почнеться війна, я до останнього казала “ні”, “це не правда”. Цього не буде – ні на Донбасі, ні в інших містах. Я до останнього не думала, що він все-таки наважиться напасти на нашу країну. Навіть зараз, коли я говорю, в мене мурашки по тілу, здається до сих пір, що це сон, в якому ми всі ще спимо. На жаль, він затягнувся. Я взагалі в це не вірила.
24 лютого, ранок. Як Ви дізналися, що війна все-таки почалася? Ваші емоції?
Я була в Туреччині. Чекала свій клуб “Кривбас” на збори. Я прокинулася о 8 ранку від дзвінків своєї подруги з дитинства. Вона в істериці питала де я і сказала, що почалася війна. Я не розуміла, що відбувається. Я попросила її заспокоїтися і пояснити все нормально. Вона сказала: “Іра, почала війна. росія на нас напала”. В мене просто відібрало дар мови. Першим напали на Харків, відразу місто було під обстрілом. Це моє місто, де я живу, там моя квартира. Слава Богу, мої родичі там не живуть. Моя подруга просила дзвонити моїм батькам, щоб вони виїжджали. Я в той момент була одна і в мене просто почалася істерика. Я не розуміла просто, що відбувається. Я проглянула новини в Інтернеті, а там вибухи, вбивства…Все життя просто пішло з під ніг…Я не розуміла, що буде далі.
Якими інформаційними каналами Ви користуєтеся? Оскільки їх багато і легко загубитися в “інформаційному просторі”. Ви дивитеся Всеукраїнський марафон новин?
Я моніторю Телеграм канал Харків, Труха Україна. Канали, в яких перевірена інформація. Я не підписуюсь на кожне місто. Єдине місто, на яке я підписана це Харків. Та деякі загальні канали, де перевірена інформація. Мій ранок починається о 7 ранку з гімну України, з наших новин. Я вмикаю Ютуб і дивлюсь наші новини протягом трьох годин. Без цього мій ранок вже не починається.
Як Ви спілкуєтеся з рідними, які перебувають у Вінниці?
Я щодня підтримую з ними зв’язок, тому що я дуже переживаю. Якщо в новинах почую, що сталося щось у Вінниці,то відразу дзвоню. Дуже складно не розуміти взагалі цю ситуацію, тому що я там не була і я це все не бачила. Я не знаю, що переживають люди і як можна жити з розумінням того, що у будь-який момент може щось статися.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Чи підтримуєте діалог з Асоціацією жіночого футболу? З головним тренером жіночої збірної Луїсом Кортесом, який допомагає всім нашим футболісткам у такі непрості часи?
До тих пір поки в нас не було клубів, ми всі були на зв’язку. Зараз ми постійно на зв’язку з тренером з фізичної підготовки. Головний тренер спілкується з нами всіма. Зараз вже більш предметно, в кого є якісь проблеми, все можна вирішити.
Чи підтримуєте Ви якісь благодійні фонди? Наприклад, організацію «Жіночий батальйон», куди вступили багато наших гравчинь?
Фінансово допомагаю перевіреним людям. Я донатила до організації «Жіночий батальйон». Спочатку я перевела кошти на ЗСУ. В Приват банку в мене була опція, де я змогла допомогти. В мене багато знайомих, хто ділиться перевіреною інформацією. Стараюся періодично допомагати.
Чи брали Ви участь у мітингах на підтримку України за місцем Вашого нинішнього проживання, Реймсі?
На жаль, в Реймсі я не бачила жодної акції. Фактично тут я не зустрічаю українців. Якось ми ходили в один фонд і там я зустріла українців. Але в цьому місті сильної підтримки я не бачила, як в інших містах, де можна побачити наші прапори. Наприклад, футболістка Тетяна Романенко багато що робить, освітлює війну.
Яким Ви бачите майбутнє жіночого футболу в повоєнній Україні? Чи не буде він на задньому плані?
Зараз, скоріш за все, на задньому плані буде все. В першу чергу, я хочу, щоб відродилася наша країна, щоб запустилася наша економіка, а потім вже відновиться спорт і все нормальне життя. Тому, в першу чергу, треба відродити країну, бо її, на жаль, знищують. І ще невідомо, коли це все закінчиться. Про спорт ти напевно думаєш в останній момент. Але я вірю, що з часом все повернеться. Жіночий футбол звісно ж не буде того рівня як чоловічий. На жаль, ні. Але я впевнена на 100%, що він буде.
Команда Ірини «Кривбас» організовує благодійні матчі в ЄС на підтримку України та для збору коштів. Але тепер це зробити складніше, оскільки її гравці знаходяться в різних містах ЄС.
Незважаючи на всі труднощі, клуб «Кривбас» продовжує боротися не лише на футбольному, а й на дипломатичному фронті. 14 травня 2022 року тренер клубу Олена Стеценко та футболістка Любов Мозга зустрілися з канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Під час зустрічі говорили про перший день війни, коли команда «Кривбасу» планувала поїхати на збори до Туреччини, сьогоднішні події в Україні через війну, розпочату російськими окупантами. Високо відзначено трагедію Маріуполя, Азовсталі та необхідність військової допомоги Німеччини Україні. На порядку денному обговорювалися трагедія Маріуполя, Азовсталі та потреба у військовій допомозі Німеччини для України.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Як Ви ставитеся до українських гравців у російських клубах, які продовжують там на тлі вторгнення та які не так сильно і висвітлюють війну у соцмережах?
Вони ніяк не висвітлюють війну. Чесно мені важко коментувати цих людей. Дуже важко говорити про цей народ. До 24 числа я навіть не дивлячись на ситуацію в Донецьку та Луганську, я ще якось спокійно ставилася, без агресії. Зараз я розумію, що я ненавиджу. Я ненавиджу цю країну і нічого не можу з собою вдіяти. В моєму житті не було таких відчуттів, внутрішніх емоцій до людей, такої ненависті. Ніколи не було. Я навіть не хочу їх коментувати та розмовляти про них. Я їх ненавиджу. Все.
Як Ви ставитеся до футбольних санкцій, запроваджених ФІФА/УЄФА проти росії під тиском інших європейських футбольних асоціацій? Нещодавно президент УЄФА Олександр Чеферін заявив, що «російські спортсмени не повинні страждати». Ходять чутки про приєднання росії до Азіатської футбольної конфедерації? Що Ви думаєте про це?
А за що ми страждаємо? За що страждає наш народ? Ми нікому нічого не зробили. Але кожен страждає: футболіст, футболістка, кожен спортсмен, кожна людина, кожна дитина… Всі страждають. За що? Ми не заслужили це і нічого не зробили, щоб так страждати. Але нас карають ні за що. Я вважаю, що правильно, що їх покарали. Я повністю це підтримую і бажаю, щоб їх ще більше карали в усьому. Вони мають зрозуміти, що так не можна, прийти до якогось усвідомлення, що взагалі сталось, що зробила їх країна з нашою. А якщо вони зараз захотіли і закінчили, і їм скажуть “ладно, повертайтесь” …ні, вони навіть не усвідомлять нічого. І вони будуть думати “ми знали, що все закінчиться і все повернеться”. Ні, так не має бути. Якщо карати, то карати так, щоб вони щось усвідомили. А якщо вони нічого не усвідомлюють, то навіщо їм взагалі десь приймати участь? Хай самі з собою змагаються і живуть щасливо. Не знаю, хто грає там (у Азіатській футбольній конфедерації), але хай грають подалі від нас.
Ви вірите в нашу довгоочікувану Перемогу? І в те, що мир буде скоро?
Я не знаю як буде. Я знаю, що я сильно цього хочу. Я щодня молюсь про це. Я щодня очікую це, сподіваюся. І звісно, я вірю в це, тому що, так як зараз об’єднався наш народ, так як всі дуже багато роблять для цієї Перемоги, я вірю, що скоро ми всі зможемо повернутися додому. Я ще в своєму житті так не хотіла додому, так як хочу зараз. Сьогодні я слухала інтерв’ю нашого Президента Володимира Зеленського і він сказав хороші слова: “Спитайте у кожної людини, яка зараз за кордоном чи хоче він домому чи хоче залишитися там. І кожен відповість, що він хоче додому. Це і є Перемогою”. Перемога буде за нами.
Хто для Вас герої цієї війни? Більшість жартують у соцмережах: «Кім чи Арестович?»
Нікого не хочу виділяти, весь народ – герої. Люди, які постраждали, люди, які втратили близьких і знаходять у себе сили далі боротися за нашу країну, люди, які помирають за нашу країну, діти, які малюють малюнки нашим військовим, які передають свої накопичення у вигляді монет для Перемоги ЗСУ. Ми весь народ, ми всі Герої. Не хочу виділяти політиків, я не сильна у політиці. Для мене є наш народ, те що зараз відбувається з нашою країною, це об’єднання…це країна Героїв.
Багато хто повторює казати, що “футбол поза політикою”, але ж ми всі бачимо протилежне. Ви вірите в силу футболу? Чи може це допомогти нам наблизити нашу Перемогу?
Мені здається, що зараз будь-яка деталь, яка вказує на те, що зараз відбувається у нас в країні може вплинути. Будь-яке слово або висловлювання. Будь-що може вплинути. Не можу бути впевнена, що на це вплине саме футбол, але говорити треба, показувати треба і висвітлювати все це у будь-якому випадку треба.
Слідкуйте за оновленнями наступного тижня, щоб прочитати третю історію, яка була перервана жорстоким вторгненням росії. Таміла Хімич – професійна зіркова футболістка ФК «Кривбас» та жіночої збірної України, але через початок війни змушена була виїхати до іспанського ФК «Еспаньойл». Таміла поділиться з вами своєю історією.
Інтерв’ю проводилося в рамках програми Future of Ukraine Fellowship, Visegrad Insight (https://visegradinsight.eu/future-of-ukraine-fellows/)
Христина Карельська – випускниця Коледжу Європи, студентка Європейської академії дипломатії.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
The second story is of Iryna Kochnieva, a professional football player of the Women’s National team of Ukraine and Kryvbas FCW in Kryvyi Rih, but was unable to make a debut due to the Russian invasion of Ukraine.
Iryna Kochnieva is a professional football player of the Kryvbas FCW in Kryvyi Rih and the Women’s National football team of Ukraine. In April, Irina joined the French Reims FCW. She started out in the Integral team in her native city of Vinnytsia. Then moved on to one of the best teams at that time — Chernihiv Legend FC. As a member of Kharkiv Zhytlobud-1 FC Iryna won gold medals in the Ukrainian championship and played in the Champions League. Irina was looking forward to a new stage in her football career, but due to the outbreak of the invasion, she could not make her debut for a new club. Here is Iryna’s story.
English version here ⇒ VISEGRAD / INSIGHT
