У 2022 році українська арбітриня Катерина Монзуль пройшла нелегкий шлях із воєнного Харкова до суддівства на жіночому чемпіонаті Європи в Англії.
Шлях Катерини Монзуль до жіночого Євро-2022 був насиченим подіями та численними емоціями, і її робота на турнірі в Англії — це данина європейській футбольній солідарності, повідомляє офіційний сайт УЄФА.
Небезпечна подорож
41-річна суддя здобула небезпечний досвід на початку цього року, коли в Україні почалася війна. Монзуль прийняла важке рішення залишити свій рідний Харків, щоб уникнути воєнних дій, які розгорталися поруч із другим за величиною містом держави. У супроводі двох своїх сестер і трьох їхніх дітей вона вирушила в дорогу, яка зрештою привела її до Італії та до можливості продовжити кар’єру арбітра.
Монзуль провела два матчі на Євро-2022 в Англії, зафіксувавши перемогу Іспанії над Фінляндією з рахунком 4:1 та поразку Австрії від Норвегії — 0:1.
Видатна кар’єра
У Катерини Монзуль відмінне резюме. Почавши працювати міжнародним арбітром 2004 року, вона взяла участь у трьох чемпіонатах світу серед жінок (була четвертим арбітром 2011 року та судила у 2015-му й 2019 роках). Крім того, саме Катерина була обрана арбітром фіналу КС-2015 між США та Японією в Канаді.
Цього літа Монзуль працює арбітром на фінальному турнірі Євро-2022 в Англії. Вона брала участь як арбітр у жіночому футбольному турнірі Олімпійських ігор-2016 та судила фінальний матч жіночої Ліги чемпіонів УЄФА-2014 між «Тюресо» та «Вольфсбургом» у Лісабоні. Також вона працювала четвертим арбітром у фіналі ЛЧ-2018 між «Вольфсбургом» та «Ліоном» у Києві.
2016 року Монзуль почала судити матчі в українській чоловічій Прем’єр-лізі, ставши першою жінкою-арбітром в УПЛ, а також отримувала призначення на поєдинки Ліги Європи й Ліги конференцій. У листопаді 2020 року вона обслуговувала матч Ліги націй між Сан-Марино та Гібралтаром у складі першої виключно жіночої суддівської бригади, яка провела міжнародну гру серед чоловіків.
Складна ситуація
Цю вражаючу кар’єру було перервано в лютому 2022 року, після початку війни в Україні. Монзуль та її родина в Харкові відразу відчули наслідки жахливого вторгнення.
«Ніхто не очікував, що у XXI столітті може статися таке. Це складна ситуація для кожної української сім’ї, адже, як ви можете собі уявити, багато з них роз’єднані. Коли почалася війна, спочатку ніхто не міг у це повірити. Моя сім’я пішла до моїх батьків, і ми жили під землею — у льоху. Перебували ми там п’ять днів», — розповідає Катерина Монзуль.
Зрештою жінка вирішила залишити Україну, подорожуючи автівкою з двома сестрами та трьома їхніми хлопчиками через Молдову, Угорщину, Словаччину та Чехію, а потім прибула до Німеччини.
«Це було дуже й дуже важко, — зізнається вона. — Коли ми залишали Україну, у нас не було жодного уявлення, що на нас чекає в майбутньому».
Футбол простягає руку допомоги
На щастя, далі події розвивалися швидко й у позитивному напрямку. Відбулися переговори між УЄФА, Італійською федерацією футболу (FIGC) та Італійським суддівським комітетом (AIA), і для Монзуль відчинилися двері футбольної Італії.
Сім’ї було надано житло в Турині, і Монзуль, залишивши одну із сестер та двох її синів у Німеччині, вирушила туди. Вона висловила бажання відновити суддівську кар’єру. AIA відповів на це призначенням Катерини на матч жіночої Серії А, а потім вона долучилася до суддівства поєдинків у чоловічому чемпіонаті Серії А серед молоді.
Дієва підтримка AIA разом із незмінною допомогою УЄФА та FIGC надали їй можливість повернутися до своєї професії. Квітень приніс Катерині додаткові позитивні новини, коли її кандидатуру було затверджено серед інших 13-ти арбітрів для роботи на жіночому Євро-2022 в Англії. Вона безмежно вдячна за руку дружби з боку європейського футболу в найважчі часи.
«Я дякую всій футбольній родині, тому що всі мені дійсно допомогли. Українські та міжнародні колеги-судді також вийшли на зв’язок, і це було дуже, дуже важливо для мене», — говорить Катерина Монзуль.
Досвід Англії
Інша українка, асистент арбітра Марина Стрілецька, також отримала змогу працювати на Євро-2022 після того, як на початку цього року виїхала зі своєї країни до Швейцарії. Там вона судила матчі швейцарського третього дивізіону.
Уродженка Луганська Стрілецька була однією з напарниць Монзуль по суддівству на двох її матчах європейської першості в Англії разом із польським асистентом арбітра Пауліною Барановською та четвертим арбітром Іваною Пройковською з Північної Македонії.
«Тепер я можу не тільки поговорити про професійний бік свого життя, але й обговорити з Мариною свої особисті моменти. Це мені справді допомагає. Я щаслива, що вона також тут», — підкреслює Катерина Монзуль.
Під час своєї роботи в Англії Монзуль скористалася можливістю відновити тісні зв’язки із суддівською родиною УЄФА та насолодитися унікальною атмосферою європейської першості. «Це справді важливі змагання для мене як для арбітра. Неможливо забути про війну. Але коли ти виходиш на поле, твоє мислення трохи змінюється», — наголошує вона.
Монзуль стверджує, що регулярне спілкування з близькими допомагає їй зберігати зосередженість і стійкість духу. «Ми обмінюємося повідомленнями кілька разів на день, можемо поговорити один з одним через відеодзвінки, особливо з моїми батьками, які залишилися в Харкові. Вони дійсно мене підтримують — після кожного дзвінка я відчуваю додаткові сили, щоб продовжувати роботу й представляти нашу Україну. Моя мета, як завжди, — виконувати свою роботу дуже професійно», — каже суддя.
Надія на мир
Із 24 лютого життя Катерини Монзуль пішло за іншим сценарієм. Попри це, завдяки своєму вродженому професіоналізму, який вона змогла довести в складних особистих обставинах, Катерина досягла європейських і світових суддівських вершин і створила собі чудову репутацію.
Монзуль сподівається якнайшвидше повернутися в Україну: «Найважливіше — зупинити цю війну! Мир у всьому світі — найважливіше. Це моя надія, і я хочу, щоб вона стала надією для всіх».
