Натія Панцулая – про Лігу Націй та другий сезон українського футболу під час війни

263
Натія Панцулая Natia Pantsulaii

До вашої уваги ексклюзивне інтерв’ю півзахисниці жіночої збірної України та ЖФК “Житлобуд-1”  – Натії Панцулаї. Натія поділиться своїми думками щодо Ліги Націй, останніх подій та другого сезону українського футболу під час війни.

В липні навчально-тренувальний збір відбувся в Порту. Твої враження від гри проти збірної Португалії

Португалія дуже хороша команда, як колись була, так і є. І вона буде ще краще, тому що у порівнянні, коли ми з ними грали раніше, вони дуже виросли. Це звісно і проявилося в тому, що вони стали учасницями Кубку світу 2023. А ми, я рахую, достойно грали з тими умовами, що в нас є на сьогоднішній день. З умовами, в яких ми граємо в своєму чемпіонаті, в Україні. Голи – це наші голи. Я б не сказала по цій грі, що Португалія створила щось неймовірне. Є наші помилки, які призвели до голів. Є над чим працювати. Тому, гадаю, є куди рухатися.

Які емоції від гри на домашній арені клубу «Боавішта», були присутні 20 123 глядачі — рекордна аудиторія для домашніх матчів жіночої збірної Португалії.

Взагалі хочу почати з того, що вони нас прийняли дуже тепло. Ставилися до нас максимально з розумінням, з добротою. Там ми відчували себе дуже комфортно. І стадіон, і трибуни – це було щось неймовірне, тому що почнемо з того, коли в нас не було війни, в нас не було так багато вболівальників, всі це знають. А там були повні трибуни і там був такий ажіотаж, такий гул стояв, що ми не чули один одного. Для нас це було одним із бар’єрів. Ми не могли навіть один одному підказувати. Ми не чули тренера. Але це щось фантастичне, тому що коли ти йдеш грати з такою кількістю вболівальників, хоча вони і не твої, воно великою мірою так підбадьорює, стимулює. Це щось неймовірне. Це те до чого нам треба йти.

Чи слідкувала ти за жіночим Кубком світу, якщо так, то за кого вболівала? Які матчі сподобалися?

Там були всі матчі цікаві. Ми всі розуміємо, що на фінальних стадіях були найсильніші команди. Мені цікаві всі команди, тому що вони відрізняються своїм стилем, але вони всі є топові, тому мені багато сподобалося. Я би хотіла, щоб виграла Англія. Мені подобаються ці топ-команди: Франція, Англія, Іспанія. Вони грають у справжній, цікавий, динамічний футбол. Тому не було такого фавориту, я була за хороший футбол, адже збірної України там не було. Але я була у фіналі за Англію.


Зараз наш чемпіонат продовжується, незважаючи на війну та часті повітряні тривоги. Чи вважаєш ти доцільним пускати глядачів на матчі, якщо безпекові умови будуть забезпечені? Дискусії щодо цього були.

Моя особиста думка, певну кількість, якій можна надати безпеку, можна пускати. Адже відбуваються всякі концерти в закритих приміщеннях, де, я рахую, небезпечно. Тому що збирається велика кількість людей у закритому просторі. Навіть залишити це приміщення дуже складно, це створює великий ризик. Я просто не розумію, як там можна збирати людей, а нам ні. Якщо є стадіон і він має змогу надати бомбосховище, наприклад, крім гравців та тренерського персоналу, плюс 50 вболівальникам, то чому би ні? Кожен стадіон має визначити кількість, яку він може захистити, вмістити в бомбосховище.

Які зараз є проблеми в українському жіночому футболі? І що треба зробити, щоб він ставав сильнішим?

Основна проблема – це,звичайно, війна і важко тверезо судити. Але якщо на декілька хвилин забути про те, що війна в країні, це моя особиста думка, рівень не самого чемпіонату, він залежить від багатьох факторів. Кваліфікація наших деяких тренерів, не всіх, бо в нас дійсно є круті тренери у жіночому футболі, але їх дуже мало. Я бачу, що база дуже слабка, застаріла схема, знання застарілі і я не бачу логіки, як ти можеш просуватися вперед, якщо ти не володієш сучасними інформацією, базою, поняттями. Поки ми не приймаємо цю інформацію і нею не володіємо – ми завжди залишаємося позаду.

Деякі футболістки, які грали за кордоном повертаються до нас. Але багато ще грає там. Що зробити, щоб повернути всіх, незважаючи на воєнний стан?

Якби не війна, багато футболісток були би в себе вдома в Україні, тому що до цього йшло. Багато хто вже повертався, мав домовленості, але війна ввела свої корективи. Хтось боїться, хтось не баче стабільності, хтось тривожний і це залежить від людини, і тому судити важко.

Емоційно складно було грати під час зимового блекауту?

Ні, це треба зрозуміти. Коли ти бачиш, що в твоїй країні війна, а в тебе немає світла декілька годин чи навіть десять, і ти не можеш прийняти душ після тренування, це не саме страшне на сьогоднішній день. Це те до чого треба пристосуватися, набратися терпіння і просто бути вдячним, що ти не десь там в гарячій точці. Там пекло, а не мати світло декілька годин – це нічого у порівнянні з тим.

Розкажи про свою команду “Житлобуд-1”. Це найбільш титулований клуб України, який цього сезону повернувся у Вищу лігу. Які цілі на сезон? Є шанси боротися за перше місце або за потрапляння в зону ЛЧ?

Я тут зовсім недовго. “Житлобуд-1” – це був трошки інший клуб, поки залишилася назва і деякі гравці. Але суть, в принципі, незмінна, тому що завдання є. Не скажу, що ми претендуємо на перше місце. В нас цікава команда, з цікавим тренером. Команда міксована. Дуже багато молоді, але в їх очах є іскра, а таке, останнім часом, не часто побачиш. Хтось просто грає, а люди живуть цим і це гріє душу, заряджає. Якщо вони так і далі продовжуватимуть, як вони є на сьогоднішній день, як вони працюють, це неймовірно. Це мене немов оживило, якщо чесно. За цим приємно спостерігати. Гадаю, що, можливо, не цей сезон, бо зараз етап, де будується команда, тому про високі результати я не можу поки що говорити. А те, що буде у майбутньому, я думаю, що “Житлобуд-1” поверне собі позиції, які займав багато років тому.

Натія Панцулая. Український жіночий футбол під російськими ракетами

Твій прогноз на друге коло.

Не буду ставити прогнозів на друге коло, тому що треба дочекатися, хто потрапить в першу шістку. Це буде самий цікавий період, тому що зараз не так, як колись, і це тішить. Мій прогноз, що друге коло буде дуже цікавим.

Ти писала, що “одним з важливих факторів є підготовка до чемпіонату, “фундамент”, який закладається на весь сезон”. Як ти готуєшся до чемпіонату в міжсезоння? Чим відрізняється підготовка взимку та влітку?

Взимку таке, більше це погодні умови, зовсім по-іншому. Всякі нюанси бувають: покриття і тому подібне. Якась бігова робота, зал, це ніхто не скасовував, літній чи зимовий підготовчі періоди. Закладає все тренер, тому що, ти не можеш підготуватися так, як ти хочеш, ти йдеш з командою. Але якщо я розумію, що мені треба додати у чомусь – або я можу запитати тренера і він мені скаже, що мені не вистачає, то треба працювати ще додатково в залі або виконувати якусь бігову роботу. Все це відчувається на полі. Якщо ти не можеш відбігати 90 хвилин, то ти додатково працюєш на витривалість, якщо програєш єдиноборства – то треба попрацювати в залі.

Захиснику збірної Бразилії Тіагу Сільва вже 38, але закінчувати кар’єру він не планує. Він сказав таку річ: “Я би хотів грати вічно, але ми не можемо, правда? Я дійшов висновку, що правильне харчування – моє паливо. Марно використовувати фальшивий бензин, оскільки машина в такому разі не поїде.” Чи дотримуєшся ти спеціального раціону харчування? 

Я не зі святих. Але останній рік я почала за цим слідкувати. Раніше взагалі не звертала на це увагу, як-то кажуть, що приготувала – те і з’їла. І є команди, які не слідкують за цим. Є таке добре домашнє українське харчування в деяких командах. Це смачно, але не завжди добре. З приходом Кортеса у збірну, до речі, Джорді дав нам інформацію на що ми маємо звертати увагу. Десь рік вже, як я змінила своє харчування. Не скажу, що в мене є якесь меню, і я харчуюся ідеально. Я викреслила багато того, що непотрібно і це дало свої плоди. Мій процент жиру в організмі зменшився на 3%. І це працює, ти відчуваєш легкість. Я не відмовилася від всього, що є табу для професійних спорстсменів, але я їх зменшила у великому обсязі. Фастфуд буває у моєму житті, ми спортсмени, але ми є люди. Я не фанат фастфудів, але можу інколи з’їсти чізбургер. Протеїн – це обов’язково.

Твої улюблені вправи в тренажерному залі без яких тренування не проходить? Як проходить процес відновлення в збірній і в клубі?

Не сказала б, що в мене є улюблені. Я з командою, не можу загрузити себе одна, є і важкі тренування. Є базові тренування, які виконуються через день або щодня, це залежить від нагрузки на тренуванні.  Зазвичай роблю 8-20 підходів базових вправ на ноги, руки і прес. Саме більше я не люблю на спину. У відновлення входять сауни, масажі і різні процедури: compex, game ready, штани для пресотерапії. Магніти інколи ставлять, якщо це потрібно. Якщо ми на зборах, то спа-салони, сауни, басейни. В клубах, в яких я грала, не все це було. В деяких це було, але це не використовували. В “Житлобуді-1” є те, що я не бачила в інших. Це прикольно. Вони займаються і ми слідкуємо за цим.


Ти дуже часто звертала увагу на проблему, яка продовжує існувати. Це прослуховування російської музики, як наші школярі, наприклад, святкували випускний під російську музику. На твою думку, чому ще існує ця проблема і як людям пояснити, що ці кошти йдуть на ракети, які вбивають нас? Яку музику слухаєш ти?

Чула від своєї знайомої історію, яка тікала від війни, живучи набагато ближче, ніж ми, до цього агресора. І бачила набагато більше, ніж ми і набагато страшніші історії. Вона виїхала в Польщу, але світогляд не змінився. Я не знаю, що треба зробити, інколи, навіть ракета не змінює людей. Я приходжу тільки до однієї думки, хай мене критикують, але має змінювати людей закон. Має бути чіткий закон, якщо тобі щось не подобається, я не кажу, що ми не маємо мати право голосу, але має бути чіткий закон про культуру, мову. Бо це твоя країна, це те, що ти представляєш. За твоєю мовою, культурою, визначається країна. Тому в цьому плані має бути чіткий закон, якщо ти не всім серцем і душею цього не розумієш – має тебе навчити закон. Якщо тобі щось не подобається, то ти збираєш речі і їдеш. Бо це Україна, українська земля, українська мова, українська культура, яка може приймати гостей, але не заважати, не розповідати нам, що вони хочуть тут щось. Подивіться на поляків, на турків. Турки дуже люблять свою країну. Полякам треба польська. Правильно, бо вони поляки. А нам треба українська, бо ми українці. А на рахунок, музики, в мене різна музика, є і застаріла, англійська, українська, пару пісень турецьких.


календар матчів жіночої збірної України у Лізі Націй 2023

Розкажи про новий турнір Ліги Націй. Як оцінюєш суперників в групі: Сербію, Польшу та Грецію? Які очікування від турніру? Зможемо виграти групу та підняти кубок?

Якщо ми цього не хочемо, то нам не має сенсу туди їхати. Звичайно, що ми щось хочемо, не просто щось, а чогось досягнути, як складеться будемо говорити пізніше. Знаємо дати ігор. Команди хороші. Поляки дуже виросли, дуже сильна команда. В Греції ми вигравали, але не треба дивитися на те, що було у минулому. Сербки завжди борються за перемогу і будуть віддавати всі свої сили. Не рахую, що це легенька група. Особливо зараз, коли в нас немає часу на підготовку.

Новому тренеру зараз максимально важко, це високий рівень відповідальності і дуже мало часу. Прийшов новий тренер, зі своїми поняттями, стилем і треба час, щоб передати це все команді.

Твої прогнози щодо жіночої Ліги Чемпіонів. Є фаворити?

Рано ще говорити. Зрозуміло, що “Барса” буде в топ-10. Тобто такі команди, які на слуху. Це ж багато років так, хотілось би, щоб була сенсація. Тим цікавий і футбол, коли є сенсація, це бадьорить. Подивимось.

Хто, на твою думку, візьме жіночий “Золотий м’яч 2023”?

Я би назвала трійку, яка мала би бути на нагородженні: захисниця Мапі Леон (Іспанія, Барселона), півзахисниця Айтана Бонматі (Іспанія, Барселона), нападниця Александра Попп (Німеччина, Вольфсбург), ну і в результаті забирає золотий мʼяч Айтана Бонматі.

Про розвиток жіночого українського футболу. Що плануєш зробити для нього? Розкрий секрети.

Не скажу, що є плани. На сьогоднішній день, я просто футболістка. Мені би хотілося це зробити, це кропітка робота кожного дня, яка буде потребувати неймовірних зусиль, терпіння, але це не є неможливим. Не бачу людей, які в цьому зацікавлені.

Христина Карельська – випускниця Коледжу Європи, студентка Європейської академії дипломатії у Варшаві та Естонської школи дипломатії.