Команда жіночого футбольного клубу «Надбужжя» з Буська Львівської області дебютувала на всеукраїнському рівні – у стартовому турі чемпіонату Першої ліги України вона минулої неділі у рідних стінах розписала бойові 4:4 з футболістками львівського «Руху».
Тож у цьому дивізіоні Львівщина отримала третього представника, який змагається в одній групі не лише з «рухівками», а й із першоліговим старожилом – новояворівською «Янтарочкою».
Інформаційний центр Львівської асоціації футболу поспілкувався з президентом ЖФК «Надбужжя» Іваном Томківим. Він розповів про створення буської жіночої команди, її фінансування, перспективи і пріоритети розвитку, про акцент на власних вихованках, тісну співпрацю з Буською ДЮСШ, гумористок команди, тортик від дівчат на першому тренуванні та інші не менш цікаві речі.
– Іване, розкажи, будь ласка, як на футбольній мапі з’явився ЖФК «Надбужжя» (Буськ). Чия ідея заявити новостворену команду в Першу лігу України?
– Це скоріш за все не ідея, а моя мрія, яку щоразу сильніше хотілося здійснити. Минуло понад 15 років, як я розпочав тренувати дівчат – спершу маленьких, потім і дорослих. В Україні я бачив дівочий та жіночий футбол від найнижчого рівня до найвищого. Як корінний житель Буська, я хотів, аби про моє місто знали у всій країні, тож ідея створити жіночий колектив для участі у всеукраїнських змаганнях можна розглядати як вершину розвитку дівочого футболу Надбужанського краю.
На наших теренах доволі потужно розвинена легка атлетика, наших легкоатлетів знають не лише в Україні. Працюючи в Буській дитячо-юнацькій спортивній школі, де їх виховують, хочу, щоби дівочий футбол теж вийшов на аналогічний рівень. Мені подобається працювати над цим зі своїми вихованцями та однодумцями.
Після того, як у 2020-му році через пандемію коронавірусу та карантин я повернувся у рідне місто з Чернігова, де очолював у Вищій жіночій лізі України «Єдність-ШВСМ», зрозумів, що з такою спортивною базою, з директором Буської ДЮСШ Богданом Володимировичем Пасічником, мером Буська Ростиславом Степановичем Сліпцем та деякими фанатичними друзями зможу створити не менш конкурентоспроможну дівочо-жіночу команду, яка гідно представлятиме наше місто. Найголовнішим завданням було, аби в команді грали здебільшого наші вихованки, а їх, до слова, за останні 10-15 років у нас зросло чимало – дехто брав участь не тільки в Першій, але й у Вищій жіночій лізі України.
До сьогодні Буськ не був представлений на всеукраїнському рівні, тим паче у змаганнях серед жінок. Тому мій крок створити жіночу команду ще й на всеукраїнському рівні декому здавався дивним і фантастичним, але, побачивши всі рівні жіночого українського футболу й поспілкувавшись із керівниками різних футбольних клубів, я був упевнений, що зроблю це. У Буську «великий» футбол у свої ноги взяли дівчата. Нам удалося «народити» свою жіночу команду. Тепер треба її розвивати. Це буде нелегко, проте я усвідомлюю, як це робити. Сподіваюся, все вдасться.
– Хто фінансово підтримує ЖФК «Надбужжя» (Буськ)?
– Без фінансової підтримки нереально змагатися навіть на обласному рівні. Тож перш, ніж збирати команду, я обдумав різні варіанти її фінансування. Маємо власну хорошу спортивну базу Буської ДЮСШ, її директор Богдан Пасічник підтримує розвиток дівочого футболу, тож вона для нас безкоштовна. Під час зустрічі керівництво нашої громади дало зрозуміти, що також сприятиме підготовці та участі жіночої команди у змаганнях.
До того ж десь пів року тому за збігом обставин, можливо доленосним, спілкувалися з тодішнім очільником дитячо-юнацької школи львівських «Карпат» Андрієм Арпадовичем Шандором й обговорювали дівочий футбол. Тоді ми вирішили налагодити співпрацю з футбольним клубом «Карпати» (Львів), якому за регламентом потрібно мати у своїй структурі жіночу команду. От ми й узгодили різні аспекти, підписавши угоду про співпрацю, тому вони вкладатимуть левову частку коштів в існування нашої команди.
– У команді «Надбужжя» чимало досвідчених гравчинь. Серед них є і представниці Буська. Вочевидь, такий підхід до формування складу команди свідчить про серйозність її планів?
– Ставку в команді робимо на своїх вихованок – із 28-ми заявлених на сезон дівчат 15 – мої вихованки. Комусь із них уже під 30, комусь 25, комусь лишень 16-17. Усі вони виросли на стадіоні в Буську, знають усі його куточки, тож, думаю, з більшим азартом і відповідальністю, патріотизмом захищатимуть честь міста на полі.
Справді, декілька дівчат у нас із досвідом. Дехто свого часу виступав на всеукраїнському рівні в різних вікових групах, а згодом і за новояворівську «Янтарочку». Але, на мою думку, в нашому колективі все ж більше дебютанток, аніж досвідчених гравчинь. Збираючи команду, я персонально обговорював з кожною зі, скажімо так, старших дівчат, чи погодяться вони бути разом у рідному місті в одній команді.
Опирався на думки таких футболісток як Лідія Скрипинець, Інна Буй, Леся Тарнавська (Гембарська), Соломія Король, Орися Мисак, Лілія Суслинець, Ілона Конопацька, Христина Масловська, Христина Федірко. Всі вони давно знали про мою ідею, чи то пак мрію. Одного дня настав момент, коли ми повинні були зробити перший крок.
Наше завдання – сформувати боєздатний колектив, який від початку до завершення сезону стабільно гратиме на перемогу. Знаю, що це буде нелегко, адже нам протистоятимуть команди-«старожили» або ж, назвемо їх так, фінансово сміливі.
– Власне, в Буську вже чимало років активно розвивається жіночий футбол. Над цим, зокрема, працює вже згадана Буська ДЮСШ. Чи плануєте у перспективі підтягувати до основної команди «Надбужжя» власних юних футболісток?
– Дівочий футбол у Буську розпочався десь із 2009-го року. Я працював у дівочому відділення футболу Буської ДЮСШ із 2018-го, далі з перервою на два роки, у 2020-му після повернення з Чернігова продовжив набирати різні вікові категорії. Декілька моїх вихованок уже грають на професіональному рівні, декілька дівчат закінчували і закінчують Костопільський ліцей. У спортивній школі мені вдалося за останні два роки сформувати чотири вікові групи дівчат: U-9, U-11, U-13 та U-15.
Мотивувала до роботи і перспектива створення власної дорослої жіночої команди. Вся оця структура дівочого футболу у спортивній школі нелогічна, якщо не буде основної дорослої команди, до якої прагнутимуть потрапити найкращі дівчата різних вікових категорій. Саме тому доросла жіноча команда в Буську є необхідною для повноцінного розвитку дівочого відділення футболу Буської ДЮСШ.
– Хто займається тренуванням команди ЖФК «Надбужжя»?
– Підготовкою команди займаюся я з Тарасом Когутом, який офіційно є її старшим тренером. Знайомі з ним уже багато років. Для мене він – дуже розумний і вихований тренер, з яким разом працювали в Чернігові та Новояворівську на дівочих змаганнях. Ми постійно контактуємо, ділимося різноманітними професійними навичками і вміннями. Тарас допомагає мені підказками, слушними порадами.
– В кожній команді є свої гумористи, які постійно підтримують у колективі позитивну атмосферу. Не сумнівюся, що є вони і в «Надбужжя».
– Авжеж (посміхається – ред.). Найвеселіша гравчиня нашої команди, напевно, Леся Тарнавська (Гембарська). Вона шукає позитивне в будь-якій ситуації. Завжди із жартиками на язичку Софія Харатон (продовжує посміхатися – ред.). На першому тренуванні дівчата подарували мені тортик на честь народження команди, про яку я мріяв. Для мене це була приємна несподіванка. Я загадав бажання і задмухав свічку на тортику. Яке саме? Розкажу, якщо воно здійсниться.
Не знаю чому, але з дівчатами мені працювати цікавіше. Вони емоційніші за чоловіків. Можливо помиляюся, та здається, що вони загалом старанніші, якщо з ними з добротою вести діалог і постійно їх хвалити. Важливим для дівчат є подруга в команді. Коли в команді дівчата разом і ще й подруги по житті – це дуже крутий мотиватор для тренера, тільки треба вміти цим користуватися.
– На днях ваші дівчата стартували в чемпіонаті Першої ліги України домашньою бойовою мировою 4:4 зі львівським ЖФК «Рух». Як по цьому матчу оціните готовність своєї команди?
– Так, ми стартували по-бойовому. Чесно кажучи, навіть не сподівався на такий старт. Далося взнаки хвилювання, офіційності, плюс деякі дівчата дебютували на такому рівні, тому іноді помилялися й, відповідно, пропускали не обов’язкові м’ячі. Якщо казати по грі, то, напевно, нічия є справедливою, адже впродовж обох таймів ми непогано контролювали гру. З урахуванням наших п’яти спарингів це була наша найкраща гра. Якщо не брати до уваги пропущені голи, то ми найкраще зіграли в тактичному плані. Звісно, нам є ще над чим працювати.
Дівочий футбол не настільки поширений як чоловічий чи юнацький, тому вибрати з невеликої кількості дівчат технічно обдарованих не легко. Виходячи з цього, намагаємося наполегливіше готувати кожну з дівчат у команді, аби дівчата відповідали рівню, на якому виступають. Перша гра показала, що ми можемо скласти конкуренцію своїм суперникам по групі. Тим паче, що наша команда частково укомплектована досвідченими гравчинями.
Щоразу наголошуємо, що без самовдосконалення нічого не досягнемо. Дівчата стараються прислухатися до наших порад і виконувати завдання на тренуваннях чи самостійно вдома. Час покаже, як ми готувалися. Гадаю, найголовніше завдання ми з моїми однодумцями виконали – «народили» команду, яку тепер необхідно розвивати й виховувати. Вірю, що все задумане вдасться виконати!
Від імені команди та дівчат висловлюю вдячність кожному воїну Збройних Сил України! Величезне дякую українським захисникам і захисницям за можливість займатися улюбленою справою! Слава Україні! Слава ЗСУ!
Львівська асоціація футболу
